Главная » Проповеди » Бо багато покликаних, але мало обраних
 

Бо багато покликаних, але мало обраних

о. Онуфрій (Репецький)

Лк. 14; 16-24

Дорогі мої, браття і сестри, ви тільки що послухали Слово Боже, яке мало би торкатися  нашого серця, нашої душі. Слово про те, що Господь запрошує на своє весілля, на свою родинну вечерю своїх близьких. Та коли він почав просити кожний почав відмовлятися, бо в кожного була велика причина. Один поле купив, другий женився…

Цю притчу Господь говорить до нас, щоб ми побачили, які ми є негідні.  Які ми є холодні, які ми є байдужі, хоч ми вже вибрані через хрещення, хоч ми покликані вже, ставши християнами. Зараз ми побачимо себе в тій ролі, як ті люди які відказувались.

Коли ти, ну скажемо, влюбився в якусь особу і вона далеко. В неї якась проблема, чи якась ситуація, особливо якась радість може, ти лишиш все вдома і поїдеш до тієї людини, яку ти любиш. Чи може дитина твоя, ти хочеш поїхати до неї принести їй радість, користі для себе тут ти не шукаєш інколи. А коли це сусід, це не твоя дитина, не твоя наречена, а взагалі людина чужа, хоч ти її добре знаєш. І ось стає питання, вдома на огород треба йти, а в сусіда там якась радість, може дитина народилась чи ще щось, але для тебе користі з цього немає ніякої. І ось вибір — чи на огород, бо на огороді там трава, чи йти до тієї людини і своєю присутністю дати порадуватися людині. Безкорисно для себе. Просто ради тієї людини — чужої.

Яка велика різниця — піти до дитини чи до людини, яку ти любиш, хай той бур'ян ще тиждень постоїть, бо то моя дитина, то людина, яку я люблю, а ця ні. До чужої людини нема коли, бо на городі трава заростає, корову треба вигуляти. Причина в тому, що ти не любиш ближнього, не любиш заповідь — любити ближнього. Вдумайся, брате, над тим, що в тебе немає любові. Як ти любиш? Ти йдеш туди, де з цього щось отримаєш, туди підеш, а так не підеш, якщо безкорисно. Ради тієї людини, ради її радості, а що мені з цього?

Заповідь до ближнього, так само і заповідь до Бога…

Далі, коли приходить Господар и дивиться, що між тими людьми, яких він позбирав з вулиць, з перехресть була людина без весільної одежі. В єврейському народі було таке, що Господар, який запросив людину і вона не мала весільної одежі, давав їй цю одежу, щоб вона нічим не відрізнялася від інших гостей, щоб вона так само відчувала себе рівною з тими людьми.  А була людина, яка прийшла не для того, щоб принести радість Господареві, а для того, щоб набити свій шлунок. Ціль була чисто своєї користі.

І люди не раз часто так роблять. Ідуть з користі чисто своєї. Навіть до Церкви, навіть до Бога. Чисто своєї вигоди шукають. Якщо мені в Церкві вигоди немає, немає мені що там робити, чого я туди піду. Отець мені не поміг, чого я туди іду, я краще  вдома роботу зроблю, краще посплю, чого я маю іди до церкви? Нема коли, бо мені треба на базар з‘їздити. А якщо замість церкви, там дитина твоя була би? Лишила би ти базар, лишила би ти свої проблеми, бо до дитини треба. Значить не любиш ти Бога, не любиш церкву.

Церква — це є Наречена, а Христос — є жених.  І ця вечеря, це весілля між Христом і нашою Церквою. Іде весілля і ось Господь запрошує на своє весілля своїх вибраних.  Він хоче, щоб ми розділили з Ним Його радість, порадувались з Господом. І ось Він дає тобі цю весільну одіж, щоб ти її взяв. Де хто бере, а де хто не бере.

Я би до того хотів ще додати, я хотів би звернути увагу — я не хочу скинути стару одежу – обіду, я кращу на ту одежу натягну чисту одежу, а пляма нехай буде під низом її ніхто не бачить. Не раз одіваємо чисту одежу на стару. Роздягтися від старої не завжди хочеться. Як я йому прощу, як я обіду відпущу, як ту пляму зніму — не буду знімати, я ж ту весільну одежу натягну і ніхто не буде бачити. І такі речі є, і часто є, що іде людина до церкви і не може бути з чистою одежею, все рівно має бути натільне нечисте. Не все хоче скинути з себе. І коли зайде Господь і побачить під твоєю чистою нечисте — що буде? Куди він тебе відправить з того весілля? Там де буде плач і скрежет зубів — вічний плач і вічний скрежет зубів.

Прийти на весілля і розділити з женихом Його думання, Його ум, Його сприйняття до любові, Його сприйняття до життя — ні ось тут розділити я не хочу. Духа дай мені, а ось розділити Твоє думання — ні. Духа дай. Піти з Тобою, розділити на Хресті, разом з Тобою розіп’ястися, смертю вмерти — ні, Боже, вмирати на Хресті з Тобою не хочу, бо це ж треба вмерти для себе, для своєї користі, для своїх задоволень, треба вмерти для світу, а я вмирати ще не хочу. Не хочу вмирати для своєї користолюбності, своїх задоволень. А якщо ти не хочеш вмирати, як ти збираєшся прийти до Бога? Коли ти ще не вмер, ти не можеш нормально буди з Богом. Не зможеш. Ти не зможеш скинути ту одежу, ти не маєш коли прийти до Нього із-за того, що ти ще не вмер для світу, не вмер для себе. Не вмер, щоб стати безкорисною любов’ю.

Проповідь  від 24/12/2000