Главная » Проповеди » Розважання над молитвою після причастя
 

Розважання над молитвою після причастя

о. Онуфрій (Репецький)

 «Дякую Тобі, Господи Боже мій, що Ти не відкинув мене грішного, а сподобив стати учасником святощів Твоїх.

Дякую Тобі, що сподобив Ти мене недостойного причаститися Пречистих Твоїх і Небесних Дарів.

Але, Владико Чоловіколюбче, що задля нас помер, і воскрес, і дарував Страшні оці й Животворчі Тайни на добро й освячення душ і тіл наших, дай, щоб вони і мені стали на зцілення душі й тіла, на відігнання всякого супротивника, на просвітлення очей серця мого, на спокій душевних сил моїх, на віру неосудну, на любов нелицемірну, на повноту мудрости, на додержання заповідей Твоїх, на примноження божественної Твоєї благодати і Царства Твого осягнення;

щоб цим усім у святині Твоїй збережений, завжди пам’ятав я благодать Твою і вже не для себе жив, а для Тебе, нашого Владики і Доброчинця.

І так, покинувши це життя в надії на життя вічне, вічний осягнув спокій, де не перестає голос тих, що святкують, і насолода безмежна тих, що бачать лиця Твого красу несказанну.

Ти бо єси правдиве бажання і радість невимовна тих, що люблять Тебе, Христе Боже наш, і Тебе величає все творіння повіки. Амінь.»
У молитві після причастя ми читаємо: « ...і дарував Страшні оці й Животворчі Тайни на добро й освячення душ і тіл наших, дай, щоб вони і мені стали на зцілення душі й тіла, на відігнання всякого супротивника...»

Коли ви збуджені, ця супротивна сила крутиться у вашій голові в думках і ви нічого не можете з нею зробити. 

Коли відчуваєте збудження в молитві, що молитва не йде, приходять різні думки, тоді берете 50 псалом, або інший псалом, або «Богородиця Діво», або «Отче наш». Читаєте і вдумуєтесь у слова молитви. Повторюєте молитву або 50, або 100 раз, або більше, поки не відчуєте, що з цією молитвою прийшло заспокоєння у вашій душі, поки не відчуєте присутність Духа, повернення сили душі. 

Коли ви заспокоєні, тільки тоді розум може роздумувати над молитвами. Розважання дуже потрібно, але без мира і спокою в душі, воно не принесе користь, воно не буде дійсним, тому що збудження перекриває розум, і почуття, і відносини. Тому головна мета при молитві — спочатку потушити вогонь, пристрасть всередині себе. 

Також супротивна сила знаходиться не тільки в думках, але і в стані людини — це стан гріха — гнів, смуток, роздратованість, образа і т.д. Далі говориться: «... на просвітлення очей..» — коли збудження уходить, думки просвітлюються. Далі: «...на мир моїх душевних сил...» — це мир ваших думок, вашого стану, вашого серця, немає збудження, усе світле. Коли всередині мир — можна і розважати, і це розважання буде вам на користь, можна спілкуватись, і це спілкування буде вам на користь, і тоді можна працювати, і ця праця буде на славу Божу, а вам на добро. Мир — це сила Духа Святого, це зв'язок з Богом, це сила з висоти. Тому МИР для вас має бути скарбом і вартісним понад усі проблеми дня. Біблія каже: «шукайте спочатку царства Божого, все інше додасться вам». Тому в молитві понад усе шукайте миру і не завершуйте молитви, поки мир не прийде до вас.

Далі в молитві ми читаємо: «...на віру непостидну, на любов нелицемірну». Що таке любов лицемірна? Це любов через страхи — що про мене подумають, як мене сприймуть, це любов для своєї користі — що я отримую для себе через це спілкування, я люблю тому, що ти мені потрібен, люблю тому, що маю страх перед тобою.

А нелицемірна любов — це думати за душу ближнього, за благо ближнього, жертвувати себе за для іншого у спілкуванні, бути відкритим для іншого, молитися за іншого, нести мир і спокій душі іншого.