Світильник для тіла є око

Проповідь о. Онуфрія (Репецького) на Євангеліє від Матея 6.22-33     

 Головна сьогоднішня тема це довіра до Бога. Спочатку перше - про око. «Світильник для тіла є око»(Мт. 6:22). Око - це є наша свідома думка про іншу особу. Як ти думаєш про особу, про людину, як ти про них думаєш? Чи ти намагаєшся бачити щось добре в тій особі незалежно від її вчинків? Якщо ти намагаєшся бачити в кожній особі людину, яка носить у собі образ і подобу Божу; людину, за яку розп'ятий Ісус; людину, ради якої Ісус прийшов на землю, людину, яку приймає Ісус; людину, яку прощає у кожній хвилині Ісус; людину, за яку Ісус сьогодні тебе нагородить, то ти йдеш до Бога. Бо «...так  як ви зробили це одному з братів Моїх менших, то Мені зробили»(Мт. 25:40).

Коли я дивлюся на людину, які у мене думки? Звичайно різні, але частіше темні. А коли я буду дивитися очима Ісуса на людину, то думки у мене будуть світлі. Отже, тоді і моє око духовне буде світле. А якщо світле око, то і мій внутрішній стан буде піднесений. А від піднесеного стану будуть і відносини піднесені. А коли у тебе сьогодні піднесений стан?... Як у тебе день проходить?... Отже, треба на перше місце поставити чистоту ока й стан душі. Чистоту ока для того, щоб піднести стан душі, а стан душі - це є небо сьогодні усередині тебе, небо на землі, або, як говорить Євангеліє, Царство Боже. І тоді, цей стан душі ти передаєш у світ, тоді кругом тебе освячується світ, освячується людина, підноситься твоя праця. Все навколо підноситься, якщо ти таким чином будеш дивитися на світ.

Ми з вами кожний раз читаємо на службі Божій: - «В мирі Господу помолимося», «за мир з висоти» - поросимо мир з висоти, тобто мир як силу, як Духа з висоти поросимо у Бога. У людині, яка не слідкує за своїм станом, стан душі часто може бути опущеним. Мир є, але цей мир не має сили. А якщо в тобі стан піднесений, то мир зберігається. Є різниця між миром з піднесеним станом і миром з опущеним станом. Сила миру є там, де є піднесений стан. Тоді той мир не може ніхто зруйнувати, тому що стан це багатство, багатство Духа, бо тебе Дух тримає тоді. І ти своїм духом тримаєш свої думки, бо коли піднесений дух, то і думки кращі і вони краще тоді тримаються. Тобто тримаються і відносини, і думки.

Миром ти тримаєш свою працю, свій день, свої відносини. Миром як станом, як багатством миру, як Царством Божим. Господь через тебе, як Царство Боже, тримає твій день сьогодні. Коли ти будеш старатися тримати свій стан ради ближнього, ради того, щоб Бог міг сьогодні укріпити твою сім'ю, твої думки найперше, внутрішній твій світ і все, що навколо тебе знаходиться, тоді насправді це «Отче наш, хай святиться ім'я Твоє» сьогодні через мене. Ім'я Твоє, Боже, - є світло. Тобто виходить, якщо я відхожу від Бога, я відхожу від світла. Відходячи від Бога, людина не може світитися, яку б вона не робила маску. Людина мусить постійно тягнутися до Бога як до світла і тоді це світло миру внутрішнього освітить і умиротворить. Бо коли людина всередині бурлить, в неї кипить образа, там є світло? - Ні. А коли ти своїм станом миру умиротвориш середовище, то це значить, що ти освітиш середовище, освітиш своїм миром. А коли ти освітиш середовище своїм миром? Тоді, коли будеш дивитися очима Ісуса на мир, на світ, на середовище, коли кожну людину, яка тобі послана, ти ради Ісуса оправдаєш. Оправдаєш її так, як Ісус оправдав, ради Ісуса простиш її, як Ісус простив. І тоді око твоє буде світле і не буде болячок.

Дорогі мої, коли ми читаємо антифон з вами: «Спаси нас, Сине Божий». Спаси - це значить умиротвори мене, заспокой мене, спаси - це просвіти мене, щоб я оправдав людину. «Спаси нас, Сине Божий» - ми майже постійно це говоримо. У першому антифоні за молитвами Пречистої Діви Марії - «спаси», у другому антифоні за молитвами святих - «спаси», а у третьому антифоні в зверненні до самого Господа. Пам'ятаєте третій антифон, - «Спаси нас, Сине Божий. У святих дивний Ти. Співаємо Тобі, алилуйя», - це вже до самого Господа. Тут є прямий контакт з Богом: «Спаси нас, Сине Божий», заспокой мене, Сине Божий, підійми мене, Сине Божий, просвіти мене, Сине Божий - оце і є «Спаси нас, Сине Божий. У святих дивний Ти». «Дивний Ти», - ти скажеш тільки тоді, коли відчуєш ту дивність внутрішньо, як дивний стан. Оце прославляти в стані Божому, насправді тоді алилуйя. А то я читаю алилуйя, кажу дивний, але не розумію, що то дивне, що то алилуйя. Нічого не розумію. Ну так усі співають і я співаю. Тобто - це теорія виходить, тоді між алилуйя і тобою   немає ніякого зв'язку. То який може  бути стан, коли немає зв'язку між словом і твоєю душею? Буде тоді душа піднесена?  

Ми з вами також потрійно співаємо в ектенії, - «Визволи нас від усякої скорботи», - але не розуміємо. Скорбота звідки починається? - Від думок. Скорбота - це нас образили, скорбота - це щось не одержали, скорбота - це претензії і все це є скорботи. А визволити від скорботи як Господь може, як що ти не відпускаєш? Як Він визволить, коли ти не бажаєш відпустити, коли ти вважаєш, що ти справедливий, бо незаслужено з тобою поступили? Хіба може Господь без тебе відпустити? Чи ти маєш бажання відпустити? А Господь вже очистить. Чи ти маєш сьогодні бажання підійти до людини і подати руку? Відпустити не тільки скорботи, але і гнів. Перевірте себе, чи ви не маєте маски сьогодні в церкві?

«Від нужди визволи» - чи справді я хочу визволитись? Коли в тебе якась болячка, коли в тебе якісь хвороби, скажи мені, чи не полетиш ти одразу до Москви, аби ту болячку вилікувати? А що важніше, фізичне чи духовне оздоровлення? Де причина фізичної болячки починається? - З духовної. Якщо ти не забереш скорботи, гнів з душі своєї, надовго ті таблетки допоможуть? - До першої же бурі.

Тобто про око ви вже трошки зрозуміли, що око - це як ти дивишся сьогодні на тих людей, які рядом, особливо на тих, яких ти не розумієш, яких ти не можеш сприйняти. Як ти на них дивишся? Чи оправдовуєш, чи молишся за них? Тобто, щоб око твоє було світле, намагайся молитися багато до Бога, бо Бог - є світло. «Прийди і вселися» - кому ми це говоримо? - Богу світла. Вселися, засвіти моє серце, підніми моє серце, засвіти мою душу! Бо часто люди моляться правилом. Відчитав молитви і все, я знаю, що Господь мені вже поможе. Шановний, не  поможе, бо ти правило відчитав, ти не розмовляв з Богом. Поможе тільки тоді, коли ти прагнув, коли всю силу направив на те, щоб освітилося. Коли ти не мав можливості дивитися хто коло тебе, коли ти навіть не знав хто там зайшов, бо ти так молився, так був зосереджений, бо ти хотів світла. «Просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете; стукайте, і відчинять вам»(Мт. 7:7), «Царство Небесне силою здобувається; і ті, хто вживає зусилля, захоплюють його»(Мт. 11:12), - а ти на молитві багато зусиль прикладаєш? Скільки ти зосереджуєшся умом, серцем в молитві? Дуже рідко коли ти зосереджуєшся глибоко. Ти якщо зосереджуєшся, то на дві чи п'ять  хвилин, бо немає потреби.

«Не можете служити Богові і мамоні. Тому кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти і що пити, ні для тіла вашого, у що зодягнутись. Душа чи не більше їжі, і тіло одежі?»(Мт. 6:24,25). Ми часто перед собою ставимо питання, що вибирати - стан душі, чи переживання за поживу? Що більше пожива, чи стан душі? Коли ти збережеш стан душі, то тобі і сухар буде милий, а коли стан душі ти зіпсуєш за поживу, чи тобі та пожива піде в шлунок нормально? Потім болячки від того ще одержиш. Якщо ти збережеш свій стан, то шлунок буде добре працювати. Коли збережеш стан душі, то і полізе той кусок хліба. Тіло на першому місці, чи одежа? - Тіло, а ми думаємо більше за одежу. Душа більше, чи їжа? А ми більше за їжу, чим за душу думаємо. То яке буде око у нас? Від такого ока багато претензій та обід іде.

«Погляньте на птахів небесних: вони ні сіють, ні жнуть, ні збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Чи ви не набагато вартніші за них?»(Мт. 6:26). Я хотів би перейти ось на що - Христос, як Бог, що прийшов на землю, повністю віддає себе в руки людини і не переживає, що з ним буде. Віддав себе немічній людині, тим самим показав нам, як ми повинні ввіряти себе Богові. Так, як Бог себе ввіряє нам.

Пам'ятаєте, як Мойсей вийшов у пустиню і вивів Ізраільский народ. Там у пустині Ізраільский народ не завжди довіряв Богові. Хто читав, той знає, що як манна впала, то де які згортали себе манну на ніч, щоб потім ще поїсти. А потім побачили результат, що коли вони прокинулися, та манна згнила за ніч, або гробаки там появились. Господь вчить нас у молитві, - «Отче наш,... дай нам сьогодні», а ми що робимо? - Наберемо, очі би все поїли. А потім що робити? Чи ти все зможеш з'їсти потім? Як ти після цього страждаєш? Від своєї нестриманості, від своїх переживань і накручувань. Якщо  ти укріпиш сьогоднішній день і сьогодні його віддаси в Божі руки, то і день завтрашній буде більш надійний. А якщо ти не сьогоднішній день укріпляєш, а лізеш наперед, то який в тебе буде день тоді? Розумієте про що іде мова?

Сьогоднішня наука говорить, перше, про око, як світло. І я вам на скільки мені Господь дав, говорив про те, що око - це наша думка про світ. Якщо ми думаємо світлом Христа, дивимось на світ так, як Христос дивиться, то ми завжди будемо у піднесеному стані. Якщо ми дивимось на світ не через Бога, а через свою внутрішню чорноту, то все буде чорно.

Друга тема - це те, що світло є мир. І коли ти будеш дивитися через мир, як стан душі, в тебе буде все укріплено і ти все укріпиш своїм світлом миру. Коли в тебе буде стан опущений - то в тебе той мир буде дуже короткий, до першої зустрічі з людиною, і вже буде трусити. І вже не мир від тебе передається, як світло, вже тьма на тебе лізе від тієї людини, вже її стан на тебе діє, вже він руйнує тебе, а не ти укріплюєш її. І тому ми читаємо - «в мирі Господу помолімося», «Господи, помилуй», «за мир з висоти», то й старайся, щоб це не було теорією, щоб насправді ти просив миру, як стану душі. І коли ти говориш: «Спаси мене», щоб це не було тільки славослів'ям. «Спаси мене», - а я сам не хочу простити, а я не хочу відпустити обіди. То виходить, що ти не відпускаєш, але спаси, Господи, без мене. Зрозумійте, що з цього нічого не вийде. О.Онуфрій не бачить цього, але Бог бачить. Бо ти прийшов, щоб Бог тобі дав. То як Він тобі може дати, коли Він бачить, що ти не хочеш відпустити обіди, смутки, претензії.

І головне - довіра до Бога. Як Бог дасть, так і буде завтра, не переживай, не лізь наперед, сиди у сьогодні, бо твої думки не мають контролю. Віддай сьогоднішній день у Божі руки і старайся сьогодні на Божу славу все робити. Не тримай минулого, ти ж сидиш у вчорашньому дні та не хочеш його відпустити. Відпусти те, що спереду,  відпусти те, що позаду і побачиш, яке у тебе буде око в душі сьогодні. Зрозуміли трошки?

Хай Господь укріпить вас, підніме й очистить ваше духовне око сьогодні хоч на тиждень. Слава Ісусу Христу!

09.07.2002р.