Бог кличе

Бог кличе. Чуємо Його поклик в душі. Реагуємо. Стаємо християнами. А далі?

Далі багато чого робимо щоб стати Божими: ходимо до Церкви, молимось, сповідаємось, причащаємось, читаємо Біблію, їздимо по Святих місцях, робимо добрі справи… А далі? Які плоди нашого активного християнського життя? Хто став святим? Хто впевнений в тому, що наблизився до Царства Небесного? Я? Ні, не став і не впевнений. Хтось поруч? Можливо, але це для мене не є явним. Як бути? Чому я не став і чому не впевнений? Бог явно закликає: «Будьте святі, бо Я Святий.» Що не так?

Спостерігаю за собою. Спостерігаю за тими, кого Бог ставить поруч. Спостерігаю за обставинами, Спостерігаю і стараюсь всі спостереження погоджувати з Тим, хто є Володарем всіх і кожного.

Ми боїмося змін. Боїмося на рівні підсвідомості. Боїмося, бо не знаємо як зміни вплинуть на наше життя. Особливо боїмось наших внутрішніх змін. Бо ми є такими, якими є. І не уявляємо як можна вижити в цьому світі, якщо станемо іншими. Великий острах в тому що нас не зрозуміють, нас не оцінять, нас не приймуть, нас не підтримають… Чи то: «нам сядуть на шию», нас «з’їдять»…

Важко жити в цьому світі, бо живемо світом. І, боячись змін світу які приходять ззовні, прагнемо самі його змінити, зробити «кращим», пристосувати його під себе. І часом нам це вдається. Але від цього легше не стає. З’являються нові виклики, які не легші і не простіші за попередні. То як бути?

Святі Отці, опираючись на Слово Боже, дають простий рецепт: «Змінись сам, і навколо тебе зміниться світ». А Бог говорить: «Не бійся, йди за мною». Дійсна зміна себе в своєму сприйнятті відбувається лише в довірі до Бога, коли Бог посідає в нашому житті Своє місце, а ми своє. І світ відкривається по іншому. І не тому, що він змінився. Це ми змінили точку своєї опори. Точка опори в Богові дозволяє нам не захищатись від світу, а ставати тими хто світ розуміє і хто світом керує. (Знову ж таки, цьому навчають Святі Отці опираючись на Слово Боже).

Бог кличе: «хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» Мк.8, 34