Главная » Размышления христианина » Бог постійно дзвонить, це ми не беремо слухавку чи просто вимикаємо телефон
 

Бог постійно дзвонить, це ми не беремо слухавку чи просто вимикаємо телефон

владика Борис Ґудзяк

Борис Ґудзяк, 53 роки, єпископ єпархії святого Володимира Великого (УГКЦ), екзарх для українців-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії. Президент Українського католицького університету. Народився у штаті Нью-Йорк, США. Закінчив Сіракузький університет (США), Папський Урбанський університет і Папський Орієнтальний інститут в Італії, а також Гарвардський університет (США). У 1992 році приїжджає до України і засновує Інститут Історії Церкви при Львівській Богословській Академії (тепер Український католицький університет). З 2002 по 2013 роки був ректором УКУ. З вересня минулого року проживає в Парижі.

Багатьом людям це кажу і повторю ще раз: найбільша проблема українського суспільства – страх.

Іноді можна не йти проти течії, а просто вийти з неї.

У наш час індивід став важливішим за суспільство, а ім’я людини важливішим за вчинки.

Сьогодні люди живуть за принципом Neskafe: порошок, кип’яток – задоволення. Мені дуже подобається давня українська фраза: «Терпи козаче – отаманом станеш». Потрібно вміти вичікувати, тоді ми зможемо більше чути і ширше бачити.

У нас, нажаль, дуже розвинений синдром пострадянщини, який латиною можна охарактеризувати як «Carpe Diem». Тобто беру від сьогоднішнього дня усе.

Ми незадоволені тому, що добре комусь іншому. Інколи нам може здаватися, що Божий бізнес-план не працює. Але гадаю краще бути бідним голодним індіанцем, але з родиною, ніж багатим самотнім олігархом.

Владика Борис був учнем Патріарха Йосипа Сліпого

Завдання Українського католицького університету – навчити довіряти і бути відкритими. Перевага УКУ – вміння чути і відкритися. Стержнем УКУ є люди, котрі виростали в екстремальних умовах. Ми виховали покоління різних майданів. Не дивно, що цей Євромайдан у Львові розпочали саме наші студенти.

Лідерство найкраще, коли воно групове. Коли кожна людина в колективі може взяти ініціативу на себе і в будь-який момент допомогти іншому.

Найдурніше, що зараз може зробити викладач, це вийти до студентів 21 століття і просто читати лекцію з листка. Там же немає комунікації.

Владика Борис організував велику кількість міжнародних наукових конференцій, він є автором понад 30 друкованих праць, нагороджений орденами «За інтелектуальну відвагу», «За заслуги II і III ступенів», премією фундації Антоновичів. У 2007 році став почесним громадянином міста Львова.

Начало духовного і основа релігійного життя – це слухання. Можете перевірити своє слухання: усамітніться у суцільній тиші і 15 хвилин послухайте себе. Що ви чуєте? Як далеко ви чуєте? Що усвідомили?

Свідчити – це робити свою справу, не дивлячись на шанси і результат, а виходити тільки зі своїх принципів.

Чим більше ми відкриваємо і пізнаємо світ, тим більше ми пізнаємо Бога.

Мені б дуже хотілося, щоб люди більше спілкувалися між собою і підтримували хороші стосунки. Це і є духовне життя.

Бог постійно дзвонить, це ми не беремо слухавку, ставимо на вібродзвінок чи просто вимикаємо телефон. Господь завжди виступає ініціатором спілкування.

Одна з основних проблем віри пов’язана з тим, що люди вірять в такого Бога, яким він не є. Треба йти до Бога, а не до тих божків, яких ми собі створюємо. Не варто повертатися до ідолопоклонства.

Найбільший доказ існування Бога полягає в тому, що за 2000 років священики не знищили церкву, попри всі намагання.

"Наші перші студенти вже стали викладачами УКУ. Вони повертаються до Університету, хоч продовжували навчання — хто в Оксфорді, хто у Штатах чи Європі, у різних світових столицях. Якби ці люди вирішили лишитися за межами України, вони, очевидно, заробляли б значно більше. Але вони повертаються, напевно, щоб прищепити іншим любов до України".

 Мир – це цілюща зброя та найпотужніший чинник, що повинен змінити світ. Ми усі є носіями миру і повинні нести його до своєї родини, друзів, міста, а потім і всій країні. Та найголовніше це зберігати мир у власній душі.

Ми повинні ділитися миром між собою і таким чином консолідуватися. Його потрібно не тільки приймати, а й вміти ним ділитися.

Молитва і піст – очищають душу, виганяють нечисть і дають сил іти вперед. Під час посту ми стаємо загартованими і зосередженими.

Ті, що нас страшать, найбільше бояться гумору. Він витирає сльози, дає тепло і робить людей світлими і добрими.

З молитвою і з піснею не страшна навіть смерть.

Записав і впорядкував: Артур Бобрик

Записано під час лекцій «Християнська духовність в постмодерній добі», які о. Борис Ґудзяк читає на філософсько-богословському факультеті Українського католицького університету.

http://doba.te.ua/novyny/boh-postijno-dzvonyt-tse-my-ne-beremo-sluhavku-chy-prosto-vymykajemo-telefon-vladyka-borys-gudzyak.html