Боремось за життя

Боремось за життя. Змушені боротись. Боротись вперто, твердо, натхненно. Але…, боротись за яке життя? За життя в якому нам зручно? В якому нас слухають і нас шанують? В якому ми можемо все і можемо мати все? В якому ми можемо бути впевненими в наступній миті? За таке життя ми боремось? Так, саме за таке. Але при цьому мусимо розуміти що такого життя тут, на землі, ми отримати не можемо. І якщо будемо боротись за таке земне життя, то втратимо все. Саме все, але не в короткочасному вимірі земного життя, а в вимірі Вічності.
Життя в якому нам зручно, в якому нас слухають і шанують, в якому ми можемо все і можемо мати все, в якому ми можемо бути впевненими в наступній миті і не лише в наступній - існує. Таке життя отримується лише через наполегливе навчання та невпинну боротьбу з собою. Навчання, в якому Вчителем стає Христос, заради якого ми боремось зі своїми гріховними схибленнями і Якому віддаємо себе без залишку. Жертва Христова є ключем до Життя, а Христос дверима. Коли осягаємо, тоді знаходимо, прозріваємо, відкриваємо і входимо.
“тепер у Христi ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою. Бо Вiн є мир наш, … (Який) прийшовши, благовiстив мир вам, далеким i близьким, бо через Hього i тi й iншi маємо доступ до Отця в одному Духовi. Отже, ви вже не чужi i не пришельцi, а спiвгромадяни святим i свої Боговi, утвердженi на основi апостолiв i пророкiв, маючи нарiжним каменем Самого Iсуса Христа” Еф.2,13-20.
“Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” Мф.7.7