Бранці останньої години

Олександр Польшин

Євангеліє від Матея (20,1-16)

1. «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само. 6. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? 7. Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. 9. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11. А взявши, стали ремствувати на господаря,

12. кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16. Так то останні будуть перші, а перші — останні!»

Вони вже не встигнуть завести собі друзів. Не встигнуть стати фахівцями в цій роботі. Не встигнуть зрозуміти де яка робота краща, або легша. Та й так всі кращі місця вже зайняті. Отже вони будуть йти туди, куди ніхто не хоче йти. Робити те, що ніхто не хоче робити. За це вони відчують ворожнечу від інших. Бо стане видно, яку роботу треба було зробити раніше, та ніхто не хотів за те братись, бо вона брудна і нудна.


Бо вони вдячні за те, що їх взяли до цієї роботи хоча б на останню годину. І тому вони будуть у повну силу робити те, що ніхто так і не захотів зробити за цілий день.

Їхня вдячність буде виглядати як дурість, необачність. Бо вони і справді не встигнуть зрозуміти що й до чого в цій роботі – часу на це вже немає. Вони не встигнуть завести собі друзів. Не встигнуть поспілкуватись під час перерви і обіду. Вони залишаться нічиїми, чужими.

І вони теж не встигнуть її зробити, бо вже нема на це часу. І ніякою жертовністю, ніякими над людськими зусиллями цього не змінити – нема часу. Бранці останньої години висвітлюють все те, що залишилось незробленим, відкинутим через зарозумілість спеціалістів першого часу.


Але саме на них, бранців останньої години впаде зневага і презирство за все незроблене, за все недолуге і дурне. Бо їхню працю і буде видно всім іншим. Бо інші будуть бачити всю їхню працю, будуть пам’ятати кожен крок і кожен рух, бо вони – останні.

Коли вони прийшли – що вони можуть викликати до себе від тих, хто працює вже давно. Презирство і ревність, заздрість і певний страх. Бо без них все було добре. Без них всі були певні в своїй праці, що вони роблять її добре.  Ці, останні, знаходять те, що не зроблене, що залишилось на узбіччі уваги, розуміння, що не було поділене між спеціалістами попередніх часів. Але стало явним через цих останніх.


Ці останні зруйнували той гарний малюнок, який вже був так красиво намальовано. Може хтось і почне допомагати останнім, а більшість буде боронити свої красиві здобутки, свої такі гарні плоди.

Останні. Їм нема на що сподіватись за свою працю. Вони мають тільки вдячність за те, що вони теж прийняті на цю справу. Що вони теж бачили цей виноградник. Вдячність за те, що відчай залишитись і стояти на торжищі намарне, їх оминув. Що вони теж увійшли в радість свого Господаря.