Дар

Іван Полежака

Важко розпізнавати Дари Божі. Особливо коли Його Дар, це ближній наш у вигляді начальника, або іншої людини, від якої ми залежимо і яка ображає і принижує нас. Отримавши такий Дар, ми починаємо нарікати і скаржитися на свою нелегку долю, дорікаючи тим самим Господу за Його несправедливе ставлення до нас.
А Господь терпить наші закиди і чекає моменту, коли ми почнемо приймати Його Дар і дякувати. І під дією тягаря незрозумілого Дару, ми звільняємось від лушпиння власної гордині. І кожне приниження і образа заподіяні нам, як гірка, але благодатна таблетка для душі, очищає нас від почуття власної цінності в цьому житті.
Принижують, ображають нас. Важко, дуже важко переносити такі Дари, коли ми не маємо можливості відповісти тим же і самі залишаємося без відповіді. Важко, але цілюще. І ми навчаємось приймати і дякуємо Господу і молимось, щоб Господь дав силу прийняти Дар. Важко, але цілюще ...
І настає момент, коли образа від образи зникає. Це момент істини. Ми прийняли Дар. Це момент вирішення проблеми, коли ми без втрат для себе можемо прийняти рішення і коли Сам Господь сприяє нам у визволенні від того, що перестало бути для нас таблеткою. Дар Божий допомагає нам знайти стійкий внутрішній світ, не залежний від зовнішніх коливань чужого настрою і приймати правильні рішення, що полегшують нашу долю і долю оточуючих нас людей. І гідність людини повстає перед нами у всій її несподіваній повноті.