Дозвіл і заборона

Олександр Польшин

16. І дав Господь Бог чоловікові таку заповідь:

 «З усякого дерева в саду їстимеш,

17. з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш,

бо того самого дня, коли з нього скуштуєш,

напевно вмреш». 18. Тоді сказав Господь Бог:

«Не добре чоловікові бути самому;

сотворю йому поміч, відповідну до нього».

Буття, 2, 16-18.

 

Чому тут мова йдеться так, начебто Адам справді зрозумів, що Бог саме заборонив йому їсти плоди з того дерева? Адже до цього моменту в житті Адама не було ніяких зразків, ніяких ситуацій, де б виникала ситуація заборони.

Власне, весь світ був створений через дозвіл Божий. Адже «створити світ» означає дозволити йому бути. І цей Божий дозвіл призвів до того, що світ існує  І так само Бог потім дозволив, щоб існувало все інше – і природний світ, і світ тварин. І кожному Бог говорить, що це «добре», тобто – ви добре виконуєте Мій дозвіл, ви добре його здійснюєте, добре ним користаєтесь.

Все створено через Божий дозвіл. І аж до моменту, коли Бог забороняє Адаму користатись плодами того дерева, весь світ і його істоти не знали, що заборона взагалі може бути, що заборона існує як така. Забороняючи Адаму, Бог вводиь в світ абсолютно новий фактор – фактор заборони. Так би мовити, доповнює чей світ тим, чого в ньому ще не було до появи людини. А з появою людини стає зрозумілим, що в цьому світі чогось не вистачає. Що Бог не дозволяв поки що бути забороні в цьому світі.

Тому створюючи людину, Бог змушений досить часто застосовувати корекціїї своїх планів. Хоча на початку, в Божій нараді при створенні людини начебто все було обмірковано. Але людина виявилась набагато складнішою, ніж це було на нараді передбачено.

Хоча і справді, все могло бути передбачене. Тому що даючи Адаму заборону, Бог нічого не пояснює, наче знаючи, що Адам її зрозуміє. Якщо б Адам не міг зрозуміти цю заборону, то вона була б дивною і зайвою. І власне в чому тоді проблема, якщо Адам не виконує те, чого не розуміє?

Отже людина вже від початку була створена так, щоби розуміти як дозвіл, так і заборону. Але тоді це також абсолютно новий спосіб «творити», і творення людини саме по собі є якимось новим способом творення. Створюється не просто якесь «продовження» світу, але в додаток до існуючого «світу» в новий спосіб створюється новий світ, світ людини.

Коли Бог створив ангелів, то він також створив їх через «дозвіл». Він дозволив бути ангелам, і вони від початку мали дозвіл на все. І жили, знаючи тільки дозвіл. Від початку у них було знання про добро і зло, від початку  у них було безсмертя. Хоча добро і зло можуть існувати, якщо вже є дозвіл і заборона. І тут треба ще подивитись, чи справді знають ангели добро і зло по своїй природі, якщо вони створені тільки через дозвіл. Скоріш за все, винайдення заборони – це власний винахід самих ангелів. Тому що піти на спротив Богові можна лише знаючи про заперечення, про заборону. Люцифер так би мовити, винайшов можливість «заборонити» Богові існувати, «заперечити» Боже існування. Цей винахід і привів до першого падіння – падіння ангелів.

Людина від початку створена так, щоби мати вже в собі і дозвіл і заборону, розуміти дозвіл і заборону. Тобто людина по природі, від створення, є такою дво-бічною істотою.

Якщо припустити, що ангели створені лише через дозвіл, а заборону вони винайшли самі від себе, то тоді така винайдена ними «заборона» не є притаманою їхній природі від створення. А значить, що ця властивість не має в них Божої сили. А людина вже створена двобічною, через дозвіл і заборону. Отже ці якості мають в людині Божу силу, мають Божий ранг, ранг Божої сили.

В цій відмінності, мабуть, і полягає можливість того, що людина зможе протистати темним ангелам і їхній «темній» забороні, яку вони винайшли. В цьому може бути принципова можливість для людини перемогти бунтівних ангелів і тим самим відновити Божий мир у створінні.

Отже Адам не перепитував у Бога, що це таке, що це означає – «не їсти з того дерева». А Бог не перепитував у Адама, чи він зрозумів, що мається на увазі в Божій забороні. Тобто і Бог, і Адам начебто розуміли, про що йдеться мова.

Хоча наскільки це розуміння було відповідним в Адамі? Адже коли Єва повторює, що так – Бог заборонив їсти з того дерева, то тут не відчувається якраз повної сили розуміння, що це справді заборона і справді не можна їсти. А йдеться про пошук варіантів, аби цю заборону обійти, скасувати, зробити не дійсною. Отже  значущість цієї заборони до кінця не була зрозумілою.

І власне наше життя полягає в тому, щоби поглиблювати своє розуміння про те, що ми вже знаємо і маємо. Ну, а таке розуміння стає можливим лише за допомогою нашего Творця.

Можливо, якби Адам не був настільки зарозумілим, і спробував все ж таки перепитати у Бога, про що йдеться мова в цій забороні, а не був впевненим, що він справді зрозумів Божу заборону, і зрозумів її достатньо, щоб виконати, то міг би статись і інший варіат цієї ситуаціїї.

 Може якраз досвід заборони і полягає в тому,  щоб зрозуміти – коли вона здається нам зрозумілою і не важкою, то ми не усвідомлюємо і не розуміємо справжній сенс, глибину і значення відповідної заборони. Хоча Адам і був створений через дозвіл і заборону, і мав в собі можливості і механізми, щоб усвідомити різницю між забороною і дозволом, і зрозуміти, що заборона це не дозвіл, і виконувати заборону треба в інший спосіб, ніж дозвіл. Та глибина цього розуміння виявилась недостатньою. Але Адам не перепитував, а Бог не пояснював.

Отже, хто тут винний? Може й справді винний Бог? А може й справді все це розраховане на наше дорослішання? На те, щоб з дитячого розуміння Божих заборон приходити до дорослого розуміння, коли заборони насправді є виявом свободи.

Заборона як свобода, і свобода як заборона – таке  парадоксальне поєднання – може це й справді для дорослої свідомості, для дорослої людини?