Главная » Размышления христианина » Дуже дивний вислів: де труп, там зберуться орли
 

Дуже дивний вислів: де труп, там зберуться орли

Олександр Польшин

Мф.24, 23-28.

23  Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або там, - не вірте. 24  Бо повстануть самозвані христи і самозвані пророки, і дадуть великі знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і вибраних. 25  Ось, Я попередив вас. 26  Отже, якщо скажуть вам: `ось, Він в пустелі', - не виходите; `ось, Він в потаємних кімнатах', - не вірте; 27  бо, як блискавка, що починається від сходу і буває видною навіть до заходу, так буде пришестя Сина Людського; 28  бо, де буде труп, там зберуться орли.

 Лк.17, 20-24; 37.

20 А як запитали Його фарисеї, коли прийде Царство Боже, відповів їм: не прийде Царство Боже у видимий спосіб, 21 і не скажуть: ось, воно тут, або: ось, там. Бо Царство Боже в вас є. 22 Сказав також учням: прийдуть дні, коли побажаєте бачити хоча би один з днів Сина Людського, і не побачите; 23  і скажуть вам: ось, тут, або: ось, там, - не ходіть і не ганяйтеся, 24  бо, як блискавка, що виблискує від одного краю неба і до іншого краю неба, так буде Син Людський в день Свій. 37  На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться і орли.

Кожного разу, читаючи на спільноті цей епізод, в якому Ісус вимовляє такі дивні слова, я відчував себе розгубленим. Ці заключні слова до довгого монологу про останні часи Ісус вимовляє на горі Елеонській, дивлячись на Єрусалимський храм, передрікаючи його близьке руйнування. В решті-решт все, про що йдеться, можна було б пояснити, але кінцеві слова про труп і орлів – довгий час дратували мене і залишались незрозумілими.

Та ось – непогане наближення до розуміння.

Спочатку декілька запитань. Чий це «труп»? Ворогів Ісуса, або самого Ісуса, або взагалі якийсь узагальнений образ мертвої людини або навіть людства? І чому «зберуться орли»? Адже на труп зазвичай саме «злітаються», причому інші, не такі благородні птахи. Звичайно це стерв'ятники і подібні до них, зовсім не симпатичні птахи. Чому Ісус поєднує «труп» і «орлів»?

 Впродовж всієї розмови Ісус наполегливо попереджає учнів про спокусу «шукати» Його в якому-небудь конкретному фізичному місці, коли Він прийде у Славі. Але в той же час Ісус відкидає і спроби «спіритуалізувати» Його Пришестя, різко заперечує псевдо-духовну, позбавлену земного виміру, сутність Свого Пришестя. Так, Царство Небесне починається в душі людини. Але Пришестя Спасителя буде «від краю і до краю землі», від тіла людини і аж до її душі і духу. Пришестя здійсниться на Землі, серед цього земного світу. І воно охопить всю природу, все людство і всю людину.

«Стара» людина дуже хоче точно знати «де і коли», якщо йдеться про якусь важливу для неї подію. І це правильно! Якщо Ісус хоче, щоб йому повірили, хай скаже, коли і куди прийти, щоб побачити це саме «друге пришестя». А як інакше можна переконатися в тому, що Ісус говорить правду?

То ж як бути в цій ситуації? Як сказати, щоб мислення «старої» людини зрозуміло подію «нового життя»? Перелічити фізичні координати місця і часу? Або полинути в духовні світи? Але в цьому «старому» світі ніде немає такого місця і часу, і для старого мислення немає ніяких над-духовних світів, де б змогла поміститися точка початку «нового життя». Адже якщо сказати, що це місце – хрест і ганебна смерть, стара людина не зможе таке вмістити в своє розуміння. Як говорив потім апостол Павло: «...для юдеїв спокуса, для еллінів – безумство...».

Старе мислення ще може якось зрозуміти ідею загальності другого пришестя Спасителя, користуючись образом блискавки, що виблискує «від краю і до краю». Але все одно стара людина хоче знати безумовно – де і як це буде? І на наполегливе питання слухачів: «То де ж це буде?», Ісус відповідає, наче відрубує: «Де труп – там і орли».

Ісус дає парадоксально-точну метафору для нового, євангельського розуміння сутності нашого спасіння: воно можливе там, де будуть біля трупу орли.

Отже, точкою відліку, яку поставив сам Ісус, для розуміння відповіді на питання про ознаки Свого Пришестя, є слово «труп». І це слово є центральним, я повинен тримати його в пам'яті, тому що з нього, з трупа Ісуса Христа, починається моє спасіння. Його мертве тіло, яке обмивали жінки і яке клали в гробницю чоловіки, що точно знали, Кого саме вони ховають, точно знали, що Він дійсно і по-справжньому мертвий, Його мертве тіло є «точкою відліку» для мого розуміння того, про що говорив Ісус.

І якщо я, виходячи з різного роду благочестивих приводів, забуду про це, про реальність Його смерті, про реальність Його трупа, тоді я опинюся в іншому світі, старому світі старих фантазій і, хай геніяльних, але все таки старих, не євангельських, інтуїцій і прозрінь.

Новий, Євангельський, реалізм починається з реальності смерті, з реальності мертвого тіла мого Спасителя. І тоді мені стає зрозумілим, чому навколо цього тіла зберуться саме орли, а не стерв'ятники. Не творці старих мітів про «воскресаючих божеств» і про «вищу духовність», але люди «нового життя», які серед жахів і нещасть перетворюють це старе життя в радість і любов життя нового.

Де б я не був, що б я не робив, які б прекрасні бажання в мені не були – ніщо не буде важливим, якщо я забуду цю точку відліку, якщо думка про цю точку не буде в мені першою думкою у моменті мого горя, нещастя, хвороби або радості і торжества. Його смерть, Його мертве тіло-труп, стали початком мого спасіння всупереч всім обставинам мого життя. Смерть Ісуса, смерть мого Спасителя нічого не виправдовує і нічого не пояснює. Вона є лише точкою відліку і точкою переходу із старого життя в життя нове.

Для апостола Павла факт смерті Ісуса був фундаментально важливий. Без реальності смерті Ісуса все інше для Павла не має ніякої цінності – тоді все марне і все даремно. Звичайно, апостол Павло говорить про смерть Ісуса в нерозривному зв'язку з Його Воскресінням. Для апостола смерть і Воскресіння є єдиним цілим, без смерті і Воскресіння Ісуса Христа ми, християни, найнещасніші люди. І це справді так. Та тільки зараз ми, через дві тисячі років після цієї смерті і цього Воскресіння, розділили єдність цієї події на дві частини і, йдучи за нашою старою природою, вибрали собі ту, яка нам приємніша – Воскресіння.  

Якщо я шукаю лише нової духовності, або нової містики, або нових геніяльних систем розуму, тоді «труп» мені не потрібний, він є зайве поняття в моїй духовності, в моїй старій духовності. Якщо ж я шукаю нового життя, тоді для мене мають глибокий сенс і смерть мого Спасителя, і Його труп, тому що від них починається моє воскресіння в нове життя.

Так, ми християни, вибрали для себе символом нового життя – хрест, символ смерті. Але це символ смерті старої людини. І ми знаємо – щоб увійти до нового життя, немає іншого шляху, як через смерть, через хрест.

Нове життя починається дещо раніше, ніж відкриваються райські брами, воно починається ще тут, серед земного життя, зі смерті старої людини. Тільки християни, що знають нове життя, можуть збиратися там, де Труп, там, де Воскресіння.

І звичайно, в слові «зберуться» виразно видно і майбутні християнські спільноти, і всю християнську Церкву, для яких центром нового життя стануть Страсний тиждень і Воскресіння з мертвих Сина Людського. Слова Ісуса «де буде труп, там зберуться орли» - своєрідне пророцтво про майбутню християнську Церкву, про всіх християн, що будуть зібрані, і вже збираються, «від чотирьох вітрів» Його смертю і Його Воскресінням для нового життя в єдності спілкування зі своїм Спасителем.