Дві сторони

Іван Полежака

В любові поза сім'єю є дві сторони. Одну сторону ми можемо назвати сумною, а іншу - радісною.

Спочатку про сумну сторону:
Ми полюбили. Полюбили не свого чоловіка, чи не свою жінку. Значить, не скористалися шансом, який могли реалізувати в подружжі. Ми можемо звинувачувати в цьому дружину або чоловіка, висвічувати їх недоліки, закидаючи їм те, що вони не приділяють нам належної уваги, що вони не вміють любити і будемо праві. Але праві лише на половину. Тому, що друга половина провини (якими б гарними ми собі не здавалися), лягає на нас. У тому, що сімейне життя проходило і проходить, без любові, ми винні в рівній мірі. Ми не відкрились на тих з ким живемо, не намагались зрозуміти їх внутрішній світ і допомогти їм розвинути свою любов (точно так само, як і вони, у відношенні нас). Кажучи просто, ми - егоїсти.
Ми полюбили. І природно що в нас виникає бажання бути у всьому разом із коханою людиною, володіти нею і належати їй. Але, чи перестали ми бути егоїстами? Ні. І в тіні нашого егоїзму ті, з ким ми живемо, за всіма критеріями поступаються нашим коханим. Дружина поступається коханій, чоловік поступається коханому. Ми залишаємось закритими на тих, хто поруч з нами. Ми продовжуємо любити себе і поширюємо свою любов до себе, через тих, кого полюбили, тому, що вони задовольняють нашим внутрішнім потребам, тобто нам.
Ми полюбили і якщо докладемо зусиль і станемо разом з коханими, то посилимо свій егоїзм, і змусимо страждати тих, хто поруч. А потім, непізнаний, не розкритий і не усунутий егоїзм почне знищувати те, що ми спробуємо створити.
Тепер про радісну сторону:
Ми полюбили. А любов, це життя. Без любові ми були мертві. Мертві, не дивлячись на те, що, можливо, за всіма людськими поняттями, ми мали нормальні, порядні родини. Але порядність і нормальність не дають життя. Вони пасивні і дозволяють підтримувати в порядку те, що створено. А що створено? Створено болото, з зовнішньою гладдю, відволікаючою від внутрішнього задухи. Любов же загострює почуття, дає сили до дії, показує нам нас самих і направляє нас до виходу з болота.
Ми полюбили. Значить у нас ще є надія на порятунок, надія на життя. Господь подарував нам любов, значить Він вірить нам. Значить ми володіємо достатнім потенціалом, щоб реалізувати Любов і щоб ожити.
Ми полюбили. Значить Бог з нами. І, якщо ми у своїй любові будемо відкриватися Йому, віддаючи свої думки, бажання, обставини і радитися з ним у всьому, як з Отцем, то Він дасть можливість сприйняти Любов в повноті і пронесе нас там, де ми самі не пройдемо.