Двері

Іван Полежака

В житті кожної людини бувають миті подібні до ночі, коли сформована ситуація здається безвихідною. Коли обставини життя, неначе тиски, тиснуть з усіх боків, намагаючись видавити всі життєві сили, а наші ближні закрилися від нас або ж сприяють тиску. Душа кричить і волає про допомогу, але ніхто не чує. Стіна, стіна, стіна ..., суцільна стіна навколо нас, яка досягає в своїй висоті нескінченності.
Як бути? Як бути? Як бути? ...
Душа болить і стогне, а розум заходить в глухий кут і замовкає. Весь досвід попереднього життя виявляється безсилим. Всі опори зруйновані. Що робити? Життя нічого не вартує, але душа прагне до життя. Розум мовчить, а душа кричить: «Господи, допоможи!».
І, несподівано, ми бачимо в «стіні» «двері» які відкриваються. Наш простір заливається яскравим світлом. В світлі ми бачимо всі грані обставин, в яких знаходимось; ми бачимо напрямок, в якому треба рухатись; ми маємо силу для руху. Проясняється те що раніше було затемненим, і маємо змогу допомогти пройти небезпечні ділянки тим, хто поруч, і хто раніше не відгукувався на наші крики про допомогу. Вони не могли допомогти, вони такі ж нужденні і недужі, якими мить тому були ми.
«Я двері: хто ввійде Мною, той спасеться». Ів.10:9
Христос наші двері. І ці двері знаходиться в нас. І ключ до дверей тільки з нашого боку. Тільки наша воля відкриває двері до Господа. Парадоксальна ситуація: Господь завжди з нами, Господь завжди в нас, Господь, зі свого боку, завжди відкритий для нас, Його воля спрямована на те, щоб ми були з ним, але Він нічого не робить без нас для нас. Ми повинні відчинити для Нього двері і запросити Його.