Є невидима грань між земним і Небесним

о. Іван Полежака

Є невидима грань між земним і Небесним. Є Двері від земного до Небесного. Є перепустка від земного до Небесного.

Як це не дивно, але та грань, яка відділяє нас від Небесного, знаходиться в нас. Знаходиться в нашому безмежному просторі. Вона захищає наше безмежне від нашого обмеженого. Грань, яка відділяє Небесне від земного, то є наша внутрішня спрямованість.

Грань можна виділити і пізнати. Одну із можливостей пізнання надає наша щедрість. Мабуть в житті кожної людини бувають моменти, коли усвідомивши, що річ, яка належить і дорога їй, комусь потрібна більше, віддає її тій людині. В той момент в життя входять радість і незрозуміла легкість. Входять на мить, на годину, на день. У кожної людини по різному, але кожна людина може відчувати те.

Що відбулось? Чому радість та легкість? Душа людська звільнилась від тягаря, який її придавлював. Душа не потребує матеріального. Кожна річ, якою ми володіємо і яка нам дорога, насправді володіє нами і тягарем лягає на душу, бо перекриває їй світ більш багатий і прекрасний. Душа прагне до того Вишнього світу. І коли ми комусь віддаємо те, що вважали своїм, для душі відкривається шпарина, через яку до неї пробивається і вливається Вічність та наповнює людину радістю. Збагнувши що таке можливо, що ми можемо перебувати в стані легкості, радості і, одночасно, незбагненної наповненості, ми шукаємо шлях звільнення та наповнення. Ми прагнемо увійти в простір Блаженства, який відкрився нам. Шлях туди не утаємничений від нас. Бог дав нам його і відкрив у повноті.

Шлях полягає не в тому, щоб ми роздали все своє майно. Він відкривається через Господа нашого Ісуса Христа. Відкривається коли ми звертаємо на Нього увагу і поринаємо в жагу бути з Христом. Наша жага виникає не тому, що ми пізнали Спасителя і впевнені в Ньому, а лише тому, що якимось незрозумілим для себе чином відчуваємо що Він - Істина яка відкриває Вічність. Відчуваємо і віримо, і стараємось осягнути.

Споглядаючи на життя Ісуса Христа, розуміємо, що все своє життя Він віддавав. Він нічого не мав, але вмів робити щось із нічого і те щось віддавав тим, хто потребував. Воду Він перетворив на вино, хліби і рибу примножив, хворих зцілив, мертвих воскресив. І, в додаток до всього, щоб іншим було добре, віддав Своє життя.

Бог-Отець давав Сину владу управляти стихіями і Христос, по волі Отця, користався тією владою не для Себе, а для людей. Бог-Отець дав Сину силу зціляти і воскрешати і Христос, в повній мірі, використав її для людей. Бог-Отець дав Сину життя і Той, по волі Отця, віддав Своє життя заради спасіння інших. Бог-Отець дав Сину все і Той, користуючись всім, нічого не привласнив, а все віддав на волю Творця. Христос, віддаючи за призначенням те що отримував від Отця, отримував і владу, і силу Небесну, Віддавши життя, замість тлінного тіла отримав вічне. Христос воскрес в Вічності ставши дверима тим, кого спасав і спасає. Двері відчинені, але без перепустки людина не може в них увійти.

Христос, як Бог, від початку і до кінця був свідомий відносно всього, що діяв. А як людина, Він страждав і в Гетсиманії, коли молився, то “піт Його став, як краплини крові, що капали на землю” Лк.22,44. Страждав, але діяв згідно з волею Того від Котрого Все сталося. Господь діяв і, своїм життям відкрив нам наш шлях і показав що є ключем до Царства Небесного. Таким ключем є наша добра воля, коли ми, споглядаючи на Христа навчаємось ввіряти Йому своє життя, як Христос ввіряв Отцеві.

Це болючий і досить тривалий процес навчання. Бо ми багато до чого “прикипіли”. Нам важко осягнути що в повноцінному житті багато чого не так, як ми уявляли і як ми хотіли. Нам важко примиритись з тим, що наша воля мусить бути підпорядкована волі Всевишнього. Віддаючись Ісусові, як тому Хто любить і все знає, ми поступово усвідомлюємо себе і свою віру. Коли трудимось гідно, то приходить момент коли ми констатуємо що наша внутрішня роздвоєність, яка весь час була присутня в нашому житті, зникла. Те що ми цінували раніше, втратило цінність, бо ми відкрили для себе Неоціненне. Те що нас приваблювало і манило, перестало приваблювати і манити, бо зайняло своє потрібне місце в нашому житті і перестало перекривати перспективу Життя. Залежність від чогось чи когось змінюється свободою в Богові. Наша воля легко відчуває волю Божу і з радістю її реалізує. Христос воскрес. Воскрес не десь там далеко і не колись давно, а зараз і в нас. Воскрес, бо душа відродилась до життя.

Є невидима грань між земним і Небесним. Є Двері від земного до Небесного. Є перепустка від земного до Небесного. Бог все відкриває і дає. Чи захочемо пізнати? Чи прикладемо зусилля, щоб іти? Чи дамо Христові воскреснути? Господи, допоможи нам слабким та грішним.

Христос Воскрес!!!