Гарантій гарантовано немає

Чому християнство не дає ніяких гарантій відносно спасіння? Тому що будь-яка гарантія робить мене невільником цієї гарантії. Отже я втрачаю свою свободу, яка є більш важливою, вищою для моєї природи, ніж наявність гарантій, навіть спасіння.

Сказано - «Кожен хто призове ім’я Господнє – спасеться». Але чи гарантовано мені, що я в будь-який момент зможу призвати ім’я Господнє? Не гарантовано. Тому що безліч речей можуть мені завадити призвати Його ім’я.

І далі Ісус ще говорить: «Той, хто втримається до кінця, той спасеться». Але ж очевидно, що втриматись до кінця є ще більш важким, ніж призвати Його ім’я. Тому що «до кінця» – це саме до кінця, до остаточної мети, а не за секунду, чи пів-секунди до кінця. Тож чи є в мене гарантія втриматись до кінця? Очевидно, що теж немає.

Моя природа не стійка, вона хитка, я коливаюсь у всіх своїх шляхах, як сказано в Писанні, і тому ні гарантій призвати ім’я, ні тим більше гарантій втриматись до кінця – у мене точно немає.

Тому і принципово, і процесуально у мене немає  гарантій на спасіння. І взагалі, якщо я думаю, що можу отримати свободу через підкорення несвободі, тобто гарантіям, то я помиляюсь.

Наше мислення і наше розуміння нас обмежує. Ми не маємо абсолютних мислення і розуміння, які не обмежують. Людське мислення і розуміння – водночас і відкривають людині світ, і обмежують бачення цього світу. Але завдяки мисленню і розумінню я можу усвідомити  свою обмеженість. А обмеженість, яка усвідомлена – це вже є «предмет» для роботи. Тепер для мене буде можливим зрозуміти, як цю обмеженість я можу скорегувати в своєму мисленні і розумінні.

Отже можливість усвідомити свої обмеження дозволяє ці обмеження враховувати в мисленні і розумінні, щоб їх обмежувальна дія обмежувала мене якомога менше. Абсолютно це не знімає обмеження, але значною мірою ми можемо ці обмеження скорегувати. Скорегувати для того, щоб більш коректно розуміти і спасіння, і призивання, і втримання себе в руках Спасителя і на шляху до Нього.  

І нарешті – хрещення. Так, я прийняв хрещення в ім’я Ісуса-Спасителя і став належати до «овець» Його отари. Але це теж не дає гарантій, що я по дорозі до спасіння не заблукаю, не загублюсь, бо я людина вільна, а насправді свавільна, з  купою дурниць в голові. Хрестившись, я отримав можливість правдиво сподіватись на те, що призвавши ім’я свого Спасителя і до кінця тримаючись за його спасительну руку, я зможу дійти до Його Царства.

Хрещення в ім’я Ісуса-Спасителя дає мені правдиву надію на спасіння, але не гарантію. А найбільша моя надія – на Його милосердя до мене, коли з невідомих мені причин Він введе мене в своє Царство, попри все те, що я не зміг, не витримав, не зрозумів.