Главная » Размышления христианина » Коли в життя входить Бог, то Він світлом наповняє кожну мить
 

Коли в життя входить Бог, то Він світлом наповняє кожну мить

Возможно, это изображение (природа и трава)
Дякую Богові за мого брата в вірі Юрія Сальтевского, через якого я звернув увагу на деякі моменти життя.
Коли в життя входить Бог, то Він світлом наповняє кожну мить. Ми змінюємось і світ навколо нас змінюється. В Божому світлі ми починаємо бачити свої вади, свою гріховну природу. Бачимо і бажаємо звільнитись від всього того що, як здається, заважає нам перебувати з Богом.
Ми розпочинаємо боротьбу зі своїми гріхами та своїми прив’язками до земного життя. Боремось і помічаємо що легкість, яка була раніше, зникає і світло яке раніше просвітлювало нас, стає менш яскравим. Чому? Що не так робимо?
Господь добрий. Він притчами пояснює все, що відбувається з нами - з тими, хто стає Його учениками. “Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов”. Наша душа є частинкою Царства Небесного і, одночасно, тим полем на якому Бог посіяв “добре насіння”. На поле нашої душі вліз і ворог який “насіяв кукіль”. Наш розум, який знає лише те, що для нього проявилось і не розуміє всіх взаємодій та процесів, які відбуваються в світі, промовляє до нас так як раби до господаря: “чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?” А мудрий господар відповів: “ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю”. (Притча про пшеницю і кукіль Мф.13,24-30).
То ж, коли ми самотужки пробуємо викорінити свої гріхи, то разом із ними викидаємо і те добре, що дозволяє нам зростати в вірі та перебувати в Творцеві. Своїми благими намірами і нерозсудливими вчинками ми повертаємось в темінь і стаємо “важчими”.
Виникає питання: “Як бути з гріхами? Чи варто з ними боротись?” Звичайно ж варто. Але мудро. Так як це робив апостол Павло, який жив Богом і завжди пам’ятав про Бога, неусипно реалізовуючи першу Заповідь Любові. Він так говорить про себе: “А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався. Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене. Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi» 2Кор.12,7-9.
Коли ми споглядаємо на Бога, відчуваємо Його присутність в своєму житті, то нам не до гріха, бо в ті моменти ми маємо головне - Божу благодать яка дарує мир та радість і насичує нас життям. Коли ж ми забуваємо про Бога, то Бог через наші гріхи, яких Він не забрав від нас навіть після багаторазових покаянь і прохань, свідчить нам про наші слабкості і не дозволяє підноситись над іншими та засуджувати їх.
“Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою” Мф.13,30.
Дякую Тобі, Боже милостивий, за Твою любов до нас і за те, що Ти навіть наші недоліки використовуєш для нашого спасіння.