Главная » Размышления христианина » Людина, яка регулярно ходить до храму, не обов'язково живе Духом Божим
 

Людина, яка регулярно ходить до храму, не обов'язково живе Духом Божим

Людина, яка регулярно ходить до храму і бере участь у всіх богослужіннях, не обов'язково живе Духом Божим і не обов'язково є спасенною. І священик, який має духовний сан, не обов'язково є духовною особою, навіть коли промовляє красиві та дуже правильні проповіді. Він, на час виконання духовних обов'язків, є Божим. Бог діє через нього заради тих, хто знаходиться поруч із ним. Але дія Божа через священика не гарантує йому спасіння.

Ми, віруючі, маємо чимало ілюзій відносно себе і власного спасіння, відносно священнослужителів, відносно Церкви. І наші ілюзії заколисують нашу пильність і стають суттєвим гальмом в русі до спасіння.

Без Церкви спасіння не буває, але Церква не спасає. Спасає Бог, Який присутній в храмах і з Яким потрібно познайомитись. Познайомитись не потім, а зараз, поки ми ще тут, на Землі. Бажаючи наблизитись до Бога, ми отримуємо уроки духовного життя. Вони досить дивні, бо присутніх в храмах багато, а навчаються не всі. І ті хто навчаються, в один і той же момент, отримують різні уроки. Бог проводить персональне навчання з кожною людиною, яка прийшла до Його школи. І дає ще й домашні завдання, щоб ми досвід перебування з Богом поширювали і на буденне життя.

Священнослужителі є дуже важливими в Церкві, але вони не є більш важливими за решту людей, які приходять до храму. Через священнослужителів Бог звершує таїнства та розкриває Своє слово тим, хто насправді потребує Слова. Через священнослужителів Бог наставляє і вирівнює шляхи людські. Але, при цьому, священник залишається звичайною людиною, слабкою та грішною, через яку діє Бог заради спасіння тих, хто відгукується на Його поклик. Бог навчає, Бог наставляє і священнослужителям приходиться весь час пам'ятати про свою відповідальність перед Богом за кожну людину, яку Він ставить поруч. Це спонукає їх до більш активного духовного життя. Це дозволяє їм, допомагаючи Богові в спасінні, спасатись самим.

То ж, знаходячись в храмі, ми розуміємо що прийшли до нього щоб зустрітись з Господом, зустрітись з тими хто перебуває в храмі, зустрітись з собою,. Прийшли щоб засвоїти свої уроки і допомогти засвоїти їх іншим, щоб спастись самим і допомогти спастись іншим. Наше перебування в храмі стає не обов'язком чи виконанням традиції, а цікавим навчальним процесом, в якому ми навчаємось відчувати Господа в кожній людині та стараємось почути Його і гідно відповісти Йому, чи щось зробити для Нього.

Навчання не проходить марно. Ми розуміємо що спасіння відбувається не тому, що ми добросовісно ходимо до храму. Двієчники можуть добросовісно ходити до школи. Та коли вони не працюють на уроках і не виконують домашні завдання, користі з того мало. То ж наше спасіння є плодом нашої взаємодії з Богом, в якій. ми свідомо шукаємо Бога, налаштовуючи свої духовні інструменти на Нього. І то ще одне диво, бо ми не знаємо як їх налаштовувати і самих інструментів не знаємо. Але, при нашому прагненні перебувати з Богом, вони налаштовуються самостійно і відкривають нам непізнане.. Спасіння, це наша наполеглива праця, якою ми свідчимо Богу про свою жагу бути з Ним і якою відкриваємо Богу двері нашої душі, через які Він входить і допомагає нам спасатись.

Церква Христова з її священнослужителями, храмами, традиціями є плодом дії Божої і призначена для спасіння. Але, щоб спастись, нам не достатньо знати про Бога та про Його Церкву, не достатньо ходити до храму і дотримуватись традиції. Бог потребує свідомого ставлення людини до всього. Він створив Церкву і через Своє слово дав людині знання, і Він допомагає людині вирватись з полону обмеженості і перейти в Безмежність.

Боже милостивий, дякуємо Тобі за Твою любов до нас.