Ми шукаємо Бога

Ми жадаємо бути з Ним. Ми прикладаємо зусилля щоб знайти Його. Нам хочеться, щоб Він нас чув, а ми чули Його.
Хвилина заміщується хвилиною; день – днем;. рік – роком. Час іде. Життя проходить. Ми змінюємось. Незмінним залишається одне: ми шукаємо Бога; ми жадаємо бути з Ним.
За життя ми випробували все, що було досяжним для нас, але Бога не знайшли. Ми Його не побачили і не почули. Але придбали дивну впевненість – Бог Є. Ми бачили Його сліди. Ми бачили наслідки Його дії. Але…, Він пройшов мимо нас.
Що ж. Така наша доля. Нічого не залишається, як прийняти очевидний результат. Ми перестаємо шукати і замовкаємо. Маємо лише подяку до Бога. Він Є. Він діє. Він любить. А ми… Можливо ми не гідні того, щоб Він прийшов конкретно до нас, щоб Він ввійшов в наше життя? А можливо це і не потрібно? Якою б правда не була, вона перестає нас хвилювати. Головним залишається єдине: Він Є.
Тиша входить в життя, а разом з тишею і Бог. Ми відчуваємо Його всім своїм єством. Він з нами. Він в нас. Ми розуміємо, що все своє життя шукали не Його, а свого уявного Бога. Бог завжди був поруч, а ми не могли з Ним спілкуватись, бо були сконцентровані на своїх уявленнях, а не на реальності, якою є Бог.
Бог дивний. Заради нас Він прийшов на Землю. Заради нас Він страждав і розіп’явся. І це Він омив нас світлом Воскресіння.
Бог заради нас. А ми? Ми заради Нього?
Христос воскрес!
Воістину воскрес!