Главная » Размышления христианина » Моє уявлення про християнське спілкування
 

Моє уявлення про християнське спілкування

Олександер Польшин

Істина чи не істина, Господь чи не Господь мені відкрив цю істину – все це можна з’ясувати далі, в ході спілкування. Але те що відбувається між нами в нашому спілкуванні зараз, в цей момент, тут і тепер – це є найважливішим.

А головне – чи усвідомлюю я те, що зараз відбувається? Чи це суперечка і образи, чи ми перебуваємо в Божому мирі і ділимось своїми міркуваннями? Чи я розумію те що відбувається між нами в спілкуванні, чи я так захоплений власною «істиною», що нічого не чую і не розумію? І настільки не чую і не розумію, що забув про те, хто я є – чи той хто сперечається і ладен знищити свого супротивника заради власної істини, чи той хто тільки-но молився щоби бути в Божому мирі і відкинув цей мир заради ствердження своєї істини?

Усвідомити і зрозуміти де я знаходжусь серед цих позицій – це те, що мені вповні можливо, це мені точно під силу зробити. І оцінити свою позицію я можу абсолютно точно. На відміну від того чи є та істина, заради якої я готовий знищити свого супротивника, насправді «істиною», чи може це стало для мене моєю «улюбленою істиною» і я захищаю лише те, що мені подобається, забувши що про смаки не сперечаються.

Отже якщо перевести свою увагу з захисту істини на самого себе і свій стан в даний момент, тоді я зможу змінити свій стан і свою позицію щодо свого стану, бо це стосується лише мене і мені це підвладне. А вже потім можна подумати і про істину.

Тому в спілкуванні найпершим є збереження миру у власній душі і миру між нами, хто погодився на таке спілкування. А вже потім можна і поділитись міркуваннями про «істину».

Тож коли я не звертаю уваги на свій стан і не усвідомлюю що відбувається між нами під час спілкування, тоді я непомітно для себе втрачаю мир в душі і починаю спілкуватись звичним «старим» способом у формі «духовного диспуту». А насправді переходжу до банальних суперечок і лайок з використанням образ і приниження опонента, який перетворився на ворога.

Тобто християнське спілкування – це найперше увага до свого стану і свідоме ставлення до інших як до друзів у Христі, а не до супротивників, які хочуть знищити мою улюблену істину. А по-друге пам’ятати що ніхто з нас не є власником абсолютної істини про Євангеліє і взагалі про Боже Одкровення, що ми саме для того і спілкуємось щоб зробити власні уявлення і про нашого Господа і про наше розуміння істини більш коректними. І по-третє – не спокушатись насолодою суперечки про те як воно «насправді».