Не прості часи прийшли

о. Іван Полежака

Ніхто не знає скільки це буде продовжуватись. Лише маємо надію що Господь полегшить нашу участь і чашу відкуплення перенесе на більш пізній термін. То ж очікуємо змін на краще і, одночасно, розуміємо що покращення якщо і прийдуть то будуть тимчасовими, як і все те, що пов'язане з матеріальним світом. Війни, епідемії, природні катаклізми в цьому світі неминучі. Болі і страждання не обійти.

Кожна свідома людина, перш ніж залишить цей світ, буде поставлена перед вибором. Хтось, під впливом обставин, навернеться до Бога, а хтось - відвернеться. Таке наше людське життя. Такі ми є.

Пандемія, яка нині охопила нашу планету, свідчить багато про що. Свідчить і заглядає в душу кожної людини. Заглядає і допомагає кожній людині відкрити те, чого вона варта. І, перш за все, відкриває нам, християнам. Принаймні, раз на тиждень ми стаємо перед вибором - йти до храму чи не йти. Дуже важливий вибір. І що б ми не вибрали, вартість того - життя. Життя нашого і життя близьких нам людей, життя земного і життя вічного.

Роблячи вибір кожної неділі ми, перш за все, мусимо зважати на свої стани. Стани фізичні, душевні та духовні. Серйозне відношення до своїх фізичних станів дозволить нам, в разі чого, не наражати інших людей на небезпеку. Серйозне ставлення до душевних станів дозволить нам зрозуміти що нами керує, коли ми рвемось йти до храму, або ж навпаки - ховаємось від нього. І ми свідомо приймаємо рішення. Серйозне ставлення до духовних станів заглиблює нас в молитву і дозволяє рішення приймати спираючись не лише на розумові здібності, але ще й на відчуття Божої волі відносно певних моментів життя.

Роблячи вибір кожної неділі ми, паралельно з аналізом станів, мусимо зважати на рішення влади світської і церковної, щоб не спокушати інших і не спокушатись самим. В нашому житті діє дуже багато чинників, які ми мусимо враховувати. Бог дав нам для того розум, щоб ми ним користувались. І коли ми користуємось, споглядаючи на Бога і враховуючи Його дію в своєму житті, то впускаємо в себе Божу любов. А це те, основне, заради чого все є: і погане, і гарне; і сумне, і радісне; і зле і добре. Пускаючи в себе Божу любов, ми оживаємо і розквітаємо, несучи радість тим хто поруч з нами і даруючи їм впевненість в невидимому.

Часи не прості. І кожен із нас може в любу мить залишити цей світ. Нічого нового в тому немає. Це може статись і без війн, катаклізмів, та епідемій. Але складні обставини загострюють наше розуміння тимчасовості життя фізичного і дозволяють зорієнтуватись в правдивому напрямку та прийняти вірні рішення. Бо коли ми дбаємо лише про фізичне тіло і його безпеку, то стаємо тією гілкою в дереві життя, яка обов'язково засохне і не дасть плодів. В складних ситуаціях ми яскравіше відчуваємо Вічність, легше налаштовуємось на Неї та відшуковуємо правдиві Двері.

Господи, дякуємо Тобі і просимо, допоможи.