Главная » Размышления христианина » Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі
 

Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі

Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі. «Бог помер! І ми його вбили!»
В філософії під цим розуміється руйнування уявлень про наявність певного гаранта існування людства, який знаходиться за межами безпосереднього емпіричного життя, містить в собі план історії та додає сенс існування світу.
Але ми про інше.
Вбити Бога неможливо в самому Ньому. Можна вбити тільки Бога для себе і, відповідно, себе для Бога. А це смертельно. Бо хто піднімає на Нього руку, б'є сам по собі.
З того моменту, коли людство відвернулося від Бога, воно почало втрачати само себе. А вони всього лиш думали, що без Бога тільки і стануть людьми.
Але атеїстично-матеріалістична цивілізація та культура позбавили людину духу, душі, мети, сенсу, безсмертя. Залишивши їй тільки матеріальну шкаралупу, керовану зовнішніми стимулами.
Сьогодні ми живемо в епоху переходу від гуманізму до постгуманізму, коли залишився останній крок - звільнитися від людської ідентичності.
Нагадаю. Підготовка до цього йшла через ліберальне розуміння історичного процесу - «звільнення» особи від усіх форм колективної ідентичності: релігійної, станової, національної, класової, статевої…
Згадайте сутність визначення ліберальної «свободи від» (Д. С. Міль) або «негативної свободи» (І. Берлін).
В сьогоднішньому постліберальному світі (де в принципі, вже немає від чого звільнятися), «свобода від» виробила весь свій релятивно-творчий потенціал – « звільнила» індивіда від усіх тих форм, які, так чи інакше, тримали його в якомусь «невільному» стані на протязі історії.
І в цьому саме проявляється чиста сторона liberty, як свободи звільнитися від чого б то не було.
А від чого сьогодні залишається звільнитися постліберальному людству? Від останніх форм колективної ідентичності. І виражені вони саме в гендерній приналежності.
Повірте мені - проблематика сексуальних меншин є не випадковим феноменом цієї стратегії, - вона є її основою. Їх логіка проста - «якщо людина не звільниться від статі, - вона залишиться в тоталітарному стані поділу з іншими людськими індивідами певної колективної ідентичності» (чоловічої чи жіночої).
Відповідно, зміна статі - це не тільки право, але в майбутньому ще й обов'язок. Бо якщо людина не змінює стать, то вона, по суті, є не толерантною, бо цей індивід (чоловік або жінка) згоден на рабське та «тоталітарне» існування в рамках свого гендерного визначення.
Але і це ще не межа! Залишається остання не подолана колективна ідентичність – приналежність до людини. Відповідно, потрібно «звільнити» особистість від людської ідентичності - яка теж є в кінцевому підсумку тоталітаризмом з точки зору постліберальної логіки.
Далі, що лишається? Безодня для свиней гадаринських в яких вселилися біси?…
***
Але поки існує людина, шанс завжди залишається. Адже суть людини - в її свободі. Не в свободі від гріха, злочину чи помилки, а в свободі подолати їх, змінитися, повернутися в зворотному напрямку - до своїх духовних витоків.
А це вимагає боротьби за гідність людини, за дух, який робить нас тими, ким ми є.
І для цього потрібне серйозне релігійно-філософське переосмислення сьогодення.
Тому ми плануємо вже в листопаді по цьому порядку денному провести два круглих столи – науково-академічний у Львові та громадсько-політичний в Києві.
Долучайтеся.