Про горезвісну «щоку»

У понеділок до мене надійшло повідомлення від дорогої  для мене сестри: «Я пишу для одного сайта статтю про слова Христа «А я кажу вам - не противтесь злому. І коли хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й другу». Мф.5: 39. Чи були у вашому житті ситуації, коли ви «підставляли іншу щоку»? Як ви це розумієте (але потрібен конкретний приклад). І що з цього виходило? Відповідь можна записати або наговорити аудіо. Термін до середи. Заздалегідь дякую!».

Слова ці складно зрозуміти без контексту. У перекладі, який я читаю останні роки (Стерн. Єврейський Новий Заповіт, https://kifa.kz/bible/stern/stern_matfey_05.php), контекст такий:

  1. Ви чули, що нашим отцям було сказано: «Око за око і зуб за зуб» (Вихід 21:24).
  2. А я кажу вам, що не чиніть опір тому, хто ображає вас. Навпаки, якщо хто-небудь б'є тебе по правій щоці, дозволь йому вдарити тебе і по лівій!
  3. Якщо хто-небудь хоче відсудити у тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг!
  4. І якщо солдат примушує тебе нести його спорядження один кілометр, неси два!

(Тут дається коментар про те, що мова, можливо, йшла про солдатів окупаційних римських військ, які могли примушувати місцевих жителів працювати на них).

  1. Отже, будьте досконалі, подібно до того, як досконалий Отець ваш на Небесах.

У книзі Буття 4: 17-24 говориться про одного з нащадків Каїна — Ламеха, який вихваляється подвійним убивством — він убив чоловіка за те, що той поранив Ламеха, і хлопчика за те, що той ударив Ламеха, бо «Якщо за Каїна буде помста всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів всемеро». На обмеження цього диявольського розгулу «ламехівщини» і було спрямоване жорстоке «око за око і зуб за зуб». Все ж таки хоча б рана за рану, удар за удар, а не дві смерті ані защо.

Христос, говорячи про «щоку», не дає нам чергове етичне правило. Христос дає нам силу бути дітьми Божими, бути досконалими, як Отець наш Небесний.

Зокрема, мова йде про владу нашого духу над біологічним інстинктом самозбереження і про владу над руйнівними емоціями — образи, люті, гніву.

Як стаються побутові вбивства? Скандал, крики, слово до слова, хтось когось рушником вмочив, хтось взявся за сковорідку, качалку, хтось ніж схопив ... І немає людини, вбивця в тюрмі, діти — сироти. Чи варто було йти на поводу гніву і образи?

Удар по щоці - це порушення наших кордонів і нашої гідності. Але поки тут не йдеться про грубе фізичне насильство. Якщо ви хочете когось вдарити по-справжньому, то це буде не по щоці — це кулаком в око, в ніс, або знизу догори в підборіддя — аперкот. Це я до того, що Христос не закликає тут терпіти насильство, мова про інше.

Удар по щоці не смертельний, але образливий, він породжує гаму почуттів. Страх говорить про те, що я зазнав нападу, отже може бути продовження. Пробуджується древній і найпотужніший інстінт самозбереження, випрацьований мільйонами років еволюції. Вкидання адреналіну в кров. І включається програма самозбереження — миттєво оціни, бігти або битися. Підключаються емоції — гнів, лють, образа. Якщо боротися — бий швидко у відповідь.

А тут: «Навпаки, якщо хто-небудь б'є тебе по правій щоці, дозволь йому вдарити тебе і по лівій!». Христос, що стоїть поруч, охолоджує  «бурю сумнівних помислів», я можу залишатися людиною і мислити раціонально.

Таким чином, мова йде про реалізацію образу і подоби Божої в нашому житті. Ісус дає нам свободу подолати біологічний інстинкт самозбереження (біжи або бийся), а також свободу від демонічних почуттів — образи, гніву, люті.

Як завжди, вибір за нами: або з Христом, або з дияволом.

Окремо зазначу, що слова Христа не означають виправдання насильства. Якщо п'яний чоловік б'є дружину, то слова Христа не треба розуміти буквально — підстав другу щоку, нехай ще раз поб'є. Подолай з Божою поміччю тваринний страх, безпорадність, піди в безпечне місце від розбійника, та не живи з ним.

Цікаво, що, окрім подій страсної п'ятниці, в декількох місцях Євангелія, коли виникала ситуація розправи, бійки, Христос йшов від неї — час Його ще не настав.

Тепер практичний приклад.

Слава Богу, до половини життя, крім пари випадків в дитинстві, я поки що не вдарив людини. Був близький до цього не один раз. Але, звичайно, поки життя не закінчено, немає гарантій, що це не станеться.

Інший приклад. Отримую я недавно повідомлення-прохання, напиши, мовляв, будь ласка, про слова Христа з Матвія, та ще й з практичним прикладом до середи.

Відразу виникає гамма емоцій. Мій поточний період життя характерний повною відсутністю вільного часу, часто мені нема звідки взяти 15 хвилин на щось. Щоб написати текст, потрібно подумати, сформулювати, записати, редагувати. Мінімум годину або дві, а то й три. Де взяти цей час до середи? З робочого часу — це втрата заробітку, потрібно потім буде додатково працювати. З родинного часу — теж не гарно. Зі сну і відпочинку — погано.

Таким чином, є замах на мій час і центр уваги — «удар по щоці». Якою є «ламехівська» відповідь на такий запит — послати триповерховим матом і видалити з друзів. Згідно з методичкою «зуб за зуб» — запитати, а що мені буде, якщо я напишу такий текст, вимагати відповідних  до часу витрат від прохача на мою користь.

І відповідь Христова — продумай, поки десь йдеш, напиши, не убуде з тебе, дай звіт про «своє сподівання».

Ну от, підставив «другу». А що з цього вийшло, судити вам.