Про використання Біблії

Існує безліч способів використання Біблії. Цю безліч можна поділити на дві групи.

До першої будуть відноситись ті способи, в яких Біблію використовують як збірку різних цитат для посилення правоти своїх власних теорій чи ідей.

Наприклад, відома цитата з апостола Павла: «…а хто не працює, той нехай і не їсть…». Або слова Ісуса з Євангелія від Матфія: «…а якщо тебе вдарять по лівій щоці, то підстав і праву…». Або ще з апостола Павла: «…перемагай зло добром…». Але якщо в Біблії потрібної цитати не знаходиться, то автор теорії чи ідеї цим не переймається, а шукає потрібну цитату в інших книгах. Тобто відсутність цитати в Біблії не вважається «сигналом» того, що з теорією чи з ідеєю щось «не так». Тому що в такому використанні Біблії вона не вважається джерелом «істини», а лише допоміжним засобом для побудови власної істинної теорії чи ідеї.

До другої групи ввійдуть всі ті способи, для яких Біблія дійсно є джерелом «істини». Але не будь-якої істини, а саме біблійної істини. Наприклад, наукова істина і біблійна істина – це істини про різні речі. Тобто це не дві істини про одне й теж, а дві істини про дві різні речі.

Цікавою є історія про біблійну археологію. Довгий час наука вважала біблійні згадки про «Ур халдейський» і про народ «хеттеїв» міфами. Та наукова археологія знайшла реальні залишки і Ура халдейського і хеттейську цивілізацію.

Але істинність Біблії від цього не залежить, тому що вона не про археологію, а про стосунки Творця і людини. А для того щоб правдиво будувати ці стосунки, в решті-решт не є суттєвим, чи насправді існував Ур і хети, чи ні. Навіть якщо би я не знав, що Авраам походив з Уру халдейського, а кращий воєначальник царя Давида Урія був хетеянином, то для мене було би важливим не це незнання. А те, що певні люди змогли довгий час бути з Творцем в таких глибоких і складних стосунках, що ця складність і глибина охоплюють і мене теж, охоплюють і моє життя, і мої власні стосунки з Творцем. І саме це є сутністю біблійної істини. А все інше лише додається.

В який спосіб використовувати Біблію, в перший, чи в другий – залежить від мене, від моєї мети, за для досягнення якої я звернувся до Біблії.

Довгий час я використовував Біблію саме в перший спосіб. Тоді я був захоплений ідеями про біополе, про читання думок і таке інше. І коли я прочитав в Євангеліях про те, що Ісус лікував накладанням рук, або лише словом на відстані, то саме це і було для мене найважливішим. Базуючись на описах тої процедури, якою користувався Ісус, я розмірковував про те, як треба вдосконалити свої способи керування біополем своїх рук і своїх «директивних» думок-наказів, щоб впливати на хворобу. Але це не дало потрібного ефекту. І я продовжив пошуки більш ефективної процедури керування біополем в інших джерелах. Хто такий Ісус, і про що взагалі говорять Євангелія – для мене тоді було нецікаво.

Тепер я дивлюсь на Євангелія з іншої точки зору. Тепер я розумію, що вони говорять не про способи лікування біополем, а про більш важливі і більш цікаві для мене речі. Тепер я розумію, що навчитись керувати своїм біополем самостійно я зміг би, маючи більш сильне бажання. Але те, чого мене може навчити Ісус – воно настільки краще і сильніше, настільки  для мене бажане, а головне – правдиве і прекрасне, що і порівнювати немає сенсу.

І саме це є сутністю біблійної істини, а все інше лише додається.