Щастя

Щастя несподіване. Воно блаженством вливається в життя. Вливається тоді, коли відкривається очевидність тимчасовості життя земного. Коли приходить розуміння що в любу мить земне життя може перерватись і нас тут, на Землі, не стане. Що кожна мить, яку ми проживаємо тут, є особливим даром Божим.

Коли відчуваємо скороминущість людського життя, то починаємо, в глибокому мирі, приймати те що є, дякувати Богові за те, що все це ще є для нас (бо все земне, як і ми - скороминуще), радіти тому, що все це є і старатись зробити все так, щоб те що є, стало хоч трошки кращим.
Розуміння миті, подяка за мить, дія в миті наповнюють душу радістю. Відкривається сенс життя.

Щастя, це дотик Вічності, проявлений миттю, це посмішка Бога яка відкриває Його Любов.