Весь час в напрузі

Потрібно зробити, вирішити, допомогти, встигнути, пізнати, побачити… Весь час щось потрібно. Весь час наш розум зайнятий вирішенням багатьох проблем. Логіка говорить, що такий стан є нормальним, що все добре, бо людина повинна бути активною і повсякчас вирішувати всі нагальні проблеми. Логіка заспокоює, а душа тривожиться. Людина відчуває неспокій.
Душа тривожиться, бо ворог спіймав її і посадив у клітку. Клітка повсякчасних проблем тримає душу і не дозволяє їй розвиватись, не дозволяє їй доростати до вічності.
Розум людський є приналежним і до душі, і до тіла. Він забезпечує перспективу і одного, і другого. Коли він поглинутий лише проблемами тіла, то служить тимчасовій перспективі, тимчасовим вигодам, радостям, задоволенням… і не забезпечує перспективу вічного життя, не працює над осягненням Вічності. Крила душі не розвиваються і не отримують силу та здатність піднести людину до Небес, при переході її у Вічність.
Розум один і для душі, і для тіла. Тіло прагне земного, а душа жадає Бога і Божого. То ж варто прикладати зусилля, щоб давати розуму відпочинок, в тиші якого він отримує можливість відчувати Вічність і навчається орієнтуватись в Ній та діяти.
Господи, допоможи нам повернути свій погляд від тимчасового до Вічного і спрямувати свій розум до Тебе.