Главная » Размышления христианина » Все в світі, для нас людей, має свою вартість
 

Все в світі, для нас людей, має свою вартість

Все оплачується. Купуємо і продаємо. Свідомо і несвідомо. В світі фізичному і в світі духовному. В фізичному якось розуміємось: що, де і за скільки. В духовному світі…, дай Боже щоб хоч задумувались над тим, що він є. Духовний світ, не десь там. Він в нас. Торгуємо не торгуючись, бо не знаємо чим торгуємо і за які гроші.
В світі платимо тим, що маємо: силами своїми, працею своєю, користуючись еквівалентом праці - грошима. Але не бачимо що є ще і коефіцієнт до еквіваленту, який тримає в своїх руках Сатана. Хто хитріший, жадібніший і відданіший пожаданням своїм, той має високий коефіцієнт, бо служить злій силі. Отримує така людина задоволення від еквівалента справ своїх і не розуміє що за задоволення, з кожного отриманого надлишку, платить згідно з коефіцієнтами. І не хоче пізнати якою валютою платить.
В духовному світі також платимо тим, що маємо. Платимо собою, тим що є основою нашою, душею своєю. Чим більше задоволень отримуємо від цього світу, тим духовно біднішими стаємо і біднішою робимо свою вічність. Задоволення світу це товар сатани. Він прекрасно свій товар рекламує і уміло ним торгує. Хто часто користується, той багато платить. Часточка за часточкою душа людська переходить в володіння господаря аду. Страх та жах... Бо “душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно” 1Кор.2,14.
Але людина не лише розплачується за земний товар в духовному світі. Вона може і придбати духовні статки. Людина… Вона як постійно заповнена посудина… Коли вбирає в себе задоволення, то витісняє духовні надбання, платить своїм вічним життям. Відмовляється від задоволень, кається, віддає Богові гріхи свої, Бог забирає те, чим людина ділиться. І, наскільки людина звільнилась, настільки вливає в неї духовну силу, відроджуючи до життя.
Нашу Вічність визначає наша земна жертва. Не та жертва, коли ми ділимось матеріальними статками з тими хто потребує. Така жертва важлива та корисна і готує нас до більшої жертви. А більша жертва це та, яку приніс Христос. Він повністю віддав себе Отцеві і підтвердив жертвою власного життя. І Воскрес!
А ми? Ми, ходимо до храму, навчаємось віддавати Богові спочатку саме просте і, одночасно, саме складне - гріхи свої. Пізніше, трохи очистившись, прозріваємо до розуміння ілюзорність земних благ і перестаємо зайве дбати про кар'єру чи про статки. Виникає внутрішня потреба пізнавати Слово Боже і жити ним. Таке життя відкриває істинність Господніх слів: “Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот” Мф.6,34. Буденні турботи, в пам’яті про Бога, проявляються Богом. В Його світлі ми розуміємо що є важливим, а що ні і трудимось над важливим. Така праця приносить гідні плоди: як матеріальні, так і духовні. Слово Боже, від практики життя за Словом, оживає в нас і ми звільняємось від страху зректись себе і взяти свій хрест, бо пізнаємо шлях. Йти за Христом - велика радість.
“Їжа для черева, i черево для їжi; але Бог знищить i те i друге. Тiло ж не для блуду, а для Господа, i Господь для тiла. Бог воскресив Господа, воскресить i нас силою Своєю” 1Кор.6,13-14.
Господи, врозуми нас. Боже, воскреси нас силою Своєю.