Закхей-2020

Олександер Польшин

Закхей є начальник митарів. Своє багатство він не отримав у спадок, а заробив його сам. Отже він є людина обачлива, наполеглива і послідовна. Він сам вибудовував власну карьєру, вмів розраховувати свої дії наперед і передбачати можливі наслідки, розумівся на людських якостях і міг відрізнити шахрая від чесної людини. І раптом він зважився на те, що в житті йому було непритамане, на відчайдушний імпульсивний крок, на непередбачувану для себе і для оточуючих поведінку. На таке, що для нього було не те що неприпустимим, а і взагалі – про що він навіть і подумати не міг, щоби утнути таку штуку як видертись на дерево, не маючи для цього ніяких можливостей – малий зріст, багате і отже важке вбрання. Та він зважується на таке і здійснює те, що зовсім не відповідає характеру і змісту всього його попереднього життя.

І звідки це взялось в нього, в яких глибинах і скарбницях його душі воно накопичувалось,  визрівало і дало такі несподівані плоди? Як в такому бурьяні і в таких тернях, за словами притчі, виріс такий фантастичний врожай?

Отже, поведінка Закхея є нелогічною, вона йде в супереч всім його життєвим звичкам, а головне – його уявленням і звичкам мислення. Тобто, Закхей робить те, про що він сам не міг і помислити за мить до того. 

Можемо припустити і таке. Відомо, що Ісус не перший раз іде Ієрихоном і Закхей міг і раніше його бачити і чути. Але саме через те, що Закхей є грішник в очах навколишніх людей, він не міг стояти попереду, там, де стоять поважні благочестиві люди. А через свій малий зріст він губився у натовпі і ніяк не міг потрапити на очі Ісусові. Тому можливо, що цей негативний результат спроб поговорити з Ісусом, ще більше збурював Закхея. Через свою життєву звичку до спротиву, до боротьби з несприятливими обставинами, і тому він став начальником митарів, Закхей шукав, як йому вийти з цього кола. Він не хотів і далі залишатись в натовпі, не маючи змоги стати там, де йде Ісус, де стоять порядні люди, де би його було видно. Він хотів щоби Ісус його побачив, звернув на нього увагу, щоби стала можливою розмова між ними.  

І звичка до боротьби з непереборними обставинами спрацювала на те, що його несподівано осяяла така, навіть не ідея, а як це іноді буває, щось схоже на одкровення – зробити «так, так і так» не роздумуючи, чи правильно це буде, не думаючи про можливі наслідки. І цей імпульсивний крок привів його на дерево. А далі починається низка подій, які йому абсолютно не притамані, особливо те, що він так гаряче і щиро, з такою радістю дивовижною роздає своє багатство.

Тож ця історія розказує про яскравий контраст між тим, як жила людина і тим, що вона зважилась зробити, зруйнувавши всі свої звички і правила заради того, щоб дізнатись хто є Ісус. І Закхей опиняється в зовсім іншому житті. Тепер, в цьому новому житті вже буде присутній Спаситель і зьявляться нові можливості для здійснення себе як нової людини. Подальші легенди про те, що Закхей став одним з перших пресвітерів церкви Месії, Христової церкви, виглядають досить вірогідними, тому що в цьому початковому вчинку вже видно масштаб його особистості, вже видно що він може здійснити свій особистий життєвий подвиг, здатен радикально перемінити своє життя, свої думки і уявлення. Точніше, не перемінити, а зробити першорядним те, що перебувало десь в глибині і визрівало в супереч тому способу життя, який він мав від початку.

І це досить характерний контраст між глибиною падіння, на якій він жив як начальник митарів, і тою висотою перевороту, здійснення себе як того, хто приймає Ісуса явно, відверто і реально в своє подальше життя.

Якщо Іван Хреститель саме про таку метаною говорить, то видно, наскільки це не просто. Для нас більш доступними є знижені, проміжні форми, якими ми живемо більшість свого життя, сподіваючись на милість Господню в кінці.

Якщо припустити, що Ісус був знайомий з Закхеєм до цієї зустрічі, тому що Він одразу називає Закхея на ім,я, тоді стає більш зрозумілим сенс слів «дізнатись, хто Він». Тобто, вчинок Закхея не був способом, щоб познайомитись, а саме дізнатись, чи справді «Ти той, за кого Себе видаєш». Чи Твоє «золото» справжнє, чи лише блистить ззовні, а в середині Ти пустий. Таке запитання відсилає до Івана Хрестителя, який саме так запитував Ісуса – «Ти є Месія, чи нам чекати іншого?».

Закхей, як начальник митарів, добре знався на підробках монет і вмів перевіряти їх на «справжність». І якщо так уважно він ставився до грошей, то тим більше він хотів впевнитись в істиності Ісуса, який був дуже схожий на Месію, але чи насправді Він і є Месія? І Закхей винайшов, чи прозрів, як це можна зробити. Треба вчинити таке, щоб справжній Месія зрозумів справжній сенс тої нісенітниці, яку вчиняє Закхей, лізучи на дерево, втрачаючи репутацію начальника, а можливо і свою роботу. І якщо Ісус побачить, що в нього насправді «на серці», тоді ця нісенітниця вже не буде катастрофою, навіть втрата посади і репутації. Тому що тоді він теж, як Андрій і Петро, зможе сказати «я знайшов Месію». А для ізраїльтянина це і є найбільший скарб і перемога – знайти Месію і бути з Ним.

Початкові слова цього епізоду – хотів дізнатись, хто Він, є своєрідним продовженням запитання Ісуса до своїх учнів – за кого приймають Мене люди? І це запитання є центральним, головним і для мене – хто Ти для мене, Ісусе? Мені важливі не Його титули, а хто Він є для мене. І як мені впевнитись, що для мене важливим є Він, а не Його титули?     

Отже Закхей хоче дізнатись головний сенс свого життя, і цей сенс залежить від того, хто є для нього Ісус. І для нього це не богословська проблема, а життєва, екзистенційна – чи стане Ісус визначати зміст і сенс життя Закхея, чи його життя залишиться в старих сенсах і змістах?

(Назва «Закхей-2020» відсилає до моєї першої зустрічі з Закхеєм в тексті від 2005 року під назвою «Закхей – вот это встреча!»).