Зустріч

Іван Полежака

 Коли на християнському зібранні говорить єпископ, то всі ми уважно слухаємо його. Уважно, бо налаштовані на те, що через єпископа до нас говорить Господь. Уважні ми і тоді, коли до нас промовляють священики чи монахи. Ми розуміємо, що це Божі люди, Божі слуги і Господь, через них, відкриває нам Благу Вість.

А коли говорить звичайна людина: без санів, титулів, посад. Чи уважні ми до її слів? Чи може Господь говорити через неї до нас?

Нам добре відомі Господні слова: «де двоє, або троє в ім’я Моє, і Я серед них». Знаючи їх, ми розуміємо, що всяке християнське зібрання в ім’я Господнє. І коли це так, то на такому зібранні завжди присутній Христос. Завжди, тому що Він Сам так сказав.

Давши нам слово – Господь чекає нашої внутрішньої реакції і відповідної дії. Його слова звернені до нас не для того, щоб ми їх запам’ятовували,  знали і повторювали, а для того, щоб ми скористались ними і  мали зиск. Та який зиск можна мати від знання, що Господь серед нас?

Знаючи, що Господь серед нас, ми вправі очікувати Його проявів. А як Він може проявити Себе на нашому зібранні? В першу чергу - через нас. Ми допускаємо, що Господь говорить не лише через священнослужителів, але і через мирян. Допустивши таку думку, ми стаємо уважні до кожної людини, яка говорить. Ми вслуховуємось в слова, які звучать з її уст і, отримуємо шанс розпізнавати те, що дає нам Господь через конкретну людину.

Отже, ми отримуємо перший зиск – через ближнього свого маємо шанс чути Божі слова звернені до нас.

Крім того, допустивши що Господь бажає діяти в кожному з нас, ми допускаємо Його і до себе. І коли говоримо, то стараємось  говорити не за звичкою, "вивалюючи" на слухачів те, що лежить на поверхні і що пов’язане з нашим земним досвідом, а стаємо уважними до своїх внутрішніх станів і заглиблюємось в світ, де є Бог, Який говорить через нас.

Отже, другий зиск полягає в тому, що ми допускаємо в себе Господа і, отримуючи самі, допомагаємо тим, хто поруч.

Третій зиск витікає із перших двох – ми практикуємо спілкування з Богом і отримуємо духовний досвід. Досвід, в якому Бог стає Центром нашого життя. Досвід, який не можливо отримати в звичайному зібранні людей. Бог прийшов, і завдяки тому, що ми допускаємо Його в себе і ближніх наших, Він входить і спілкується з нами. Зустріч відбувається: зустріч з Богом і зустріч з ближніми нашими.

Розуміючи, що Бог з нами і допускаючи Його в нас, ми стаємо виконавцями Заповідей Любові і на якийсь, нехай і на короткий час можемо повторити слова апостола Павла: «уже не я живу, живе в мені Христос».

Увага… Наша увага до Слова Божого, до ближнього, до себе, багато чого змінює, бо змінюємось ми. Отримавши досвід спілкування в присутності Бога на зібранні християн, ми навчаємось користатись ним там, де раніше тяжко складались стосунки: чи то в подружньому житті, чи в відносинах з нашими рідними, чи в відносинах на роботі. Відносини стають добрішими, бо Бог з нами.