Звертаємось до Бога

о. Іван Полежака

Просимо Його щоб дарував здоров’я нам, нашим рідним, друзям, знайомим та не знайомим. Благаємо, взиваємо, а то і кричимо: «Господи, зціли. Господи, спаси». А потім очікуємо, що Господь допоможе. 
Бог допомагає. Допомагає, бо в наших незрілих проханнях є довіра до Нього і зачатки любові, на які не можливо не відповісти. 
Допомагає щоб ми збагнули що хвороби фізичного тіла, то запобіжник душі. Коли душа гине в прірві гріховній, включаються механізми, які змушують нас повернутись від падіння до спасіння. Фізичні та душевні страждання виривають нас із суспільних перегонів до прірви.

Людина це не тіло, яке сьогодні є, а завтра немає. 
Людина, це вічність, пов’язана з Вічністю. Коли вічність відривається від Вічності і прирікає себе на вічні страждання, то це вселенська проблема, бо дитя відпадає від Батька і гине для перспективи Всесвіту.

Все, що попускається людині Богом, в тому числі і хвороби та страждання, попускаються заради її спасіння, і не лише її. 
Від нас, тих хто перебуває тут, на Землі в даний момент, залежить доля тих, хто вже відійшов звідси, і доля тих, хто прийде, бо ми всі пов’язані. Пов’язані родовими зв’язками, які поєднуються в Адамові.
Отримавши болячки за свого життя, чи від народження і розуміючи, що фізичні страждання це запобіжник даний Богом для нашого спасіння і спасіння багатьох, ми перестанемо ремствувати, а по іншому відносимось до свого життя, і по іншому звертаємось до Бога.

Зрозумівши, ми перш за все, починаємо дякувати Бога за те, що він дає нам і тим, хто пов’язані з нами,

ще один шанс на спасіння, можливо останній.

Дякувати і шукати зустрічі зі Спасителем, щоб прояснити свій шлях і жити так, щоб зцілювалось не тіло, а душа. 
Тіло земне прив’язане до землі і залишається на землі зі своїми болями, а тіло духовне, очищене і омите Божою благодаттю, входить в Вічність.

Подякувавши, ми просимо Бога дати нам розум та сили щоб ми прийняли обставини такими, які є і активно діяли на шляху спасіння, смиренно сприймаючи те, що маємо. 
А потім вже просимо про здоров’я, спочатку душі, а потім, якщо Бог дасть, то і тіла.

У Бога все можливе, то ж Він формує умови нашого життя, які ми притягнули до себе, так щоб ми могли зцілитись для Вічності і стали повноцінними мешканцями Царства Небесного.
Дякую Тобі, Боже мій милостивий.